Ухвала суду № 58973259, 11.07.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1253/16-а

2-адр/310/2/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про прийняття додаткової постанови по адміністративній справі за її позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання здійснити дії у якій зазначила, що 10.03.2016 року судом прийнята постанова, якою її позов задоволено, суд визнав бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи неправомірною та зобовязав Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради взяти її на облік як внутрішньо переміщену особу та надати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після набрання постановою суду від 10.03.2016 року законної сили вона звернулась до відповідача щодо виконання рішення суду та взяття її на облік. Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради їй була надано довідка №2306018591 від 12.04.2016 року про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи. Після цього вона звернулась до Бердянського міського центру зайнятості щодо перерахунку їй допомоги на випадок безробіття до розміру згідно чинного законодавства. Бердянський міський центр зайнятості переглянув розмір допомоги з 12.04.2016 року, але не здійснив такий перерахунок за попередній період, коли вона відстоювала свої права в суді, посилаючись на момент видачі відповідачем довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи 12.04.2016 року. Таким чином, за період з 04.01.2016 року по 11.04.2016 року через протиправну бездіяльність відповідача та через тривалість судового процесу їй було недораховано допомоги по безробіттю на орієнтовну суму більше 7000 грн., чим порушено її право на отримання допомоги. Відповідач, зловживаючи тим, що в постанові суду не зазначено про момент взяття на облік її як внутрішньо переміщеної особи, виконав його в своєму розумінні та на шкоду її інтересам. Посилаючись на ст. ст. 2, 8, 11, 168 КАС України зазначила, що суд може прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення і просила прийняти додаткову постанову, в якій зобовязати відповідача здійснити взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи з моменту її першого звернення, а саме з 16.01.2016 року та зобовязати надати відповідну довідку, в якій зазначити дату взяття на облік саме з 16 січня 2016 року, що стане підставою для Бердянського міського центру зайнятості здійснити перерахування допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала і просила її задовольнити.

Представник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання здійснити дії заперечувала проти задоволення заяви, оскільки в рішенні суду від 10.03.2016 року вказано спосіб виконання рішення. Крім того, ст. 168 КАС України передбачає, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на його виконання. Цей строк пропущено, оскільки судове рішення виконане в повному обсязі. Вимоги заявлені позивачем при розгляді справи не заявлялись, вони є додатковими і повинні розглядатися в окремому, іншому провадженні. Просила відмовити в ухваленні додаткового рішення.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заява про винесення додаткового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7 зазначено, що за правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті168 КАС України.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Судом встановлено, що 22.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання здійснити дії (а.с.1-5).

Постановою Бердянського міськрайонного суду від 10.03.2016 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи неправомірною. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради взяти на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу та надати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.61-67).

Заявник вважав, що суду слід винести додаткове судове рішення, оскільки суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7 визначено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Таким чином, спосіб виконання судового рішення це зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, який визначається на підставі способів захисту прав, які передбачені законом і викладені в позовних вимогах а також в рішенні суду. Способи захисту прав, а відповідно і вимоги до змісту позовних вимог визначено ч. 4 ст. 105 КАС України.

Позивачем ОСОБА_1 чітко викладено позовні вимоги в адміністративному позові відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, а саме про зобовязання відповідача взяти її на облік як внутрішньо переміщену особу та надати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, які за своєю суттю є способом захисту порушених прав та способом виконання рішення суду. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в рішенні суду визначено спосіб виконання постанови від 10.03.2016 року, а тому підстави для прийняття додаткового рішення відсутні.

Представник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради посилався на закінчення строку для виконання судового рішення, але з цим неможливо погодитися, оскільки виходячи з сенсу ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення суду може бути предявлено до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Судом встановлено, що постанова суду від 10 березня 2016 року набрала законної сили 22 березня 2016 року, а тому річний строк для його виконання не закінчився і позивач не позбавлений можливості отримати виконавчий лист для його примусового виконання, якщо вважає, що воно не виконано відповідачем належним чином в добровільному порядку.

У випадку, якщо в ході виконання рішення суду, або до цього виявиться, що постанова суду від 10.03.2016 року є незрозумілою в частині моменту з якого порушене право повинно бути поновлено, тоді суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення в порядку ст. 170 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 167, 168 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобовязання здійснити дії відмовити.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя