Рішення № 58973055, 29.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8645/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Остич Л.В.

за участю представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про повернення суми виплаченого страхового відшкодування, стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за користування коштами,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 10 серпня 2009 року між Страховою компанією та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0201-0600 (надалі Договір), предметом страхування якого є «Данія Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

25 серпня 2009 року відповідачкою до Страхової компанії було подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначила, що 21 серпня 2009 року на автодорозі Ужгород-Самбір 234 км сталось ДТП.

Ретельно ознайомившись з такою заявою та наданими документами у позивача виникли сумніви щодо обставин та характеру події, яка була зазначена ОСОБА_1

Оскільки вищезазначена подія мала тільки ознаки страхового випадку, передбаченого п.п.2.1.1 (б) Договору та сама по собі не спричиняє обовязку страховика здійснити страхове відшкодування, відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про страхування», п.10.3.4. п. 10.3.16 Правил добровільного страхування, на підставі яких було укладено вказаний Договір, пп. 9.3.2 та пп. 9.3.5 Договору Страхова компанія прийняла рішення про самостійне зясування причин та обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Тому, 3 листопада 2009 року позивач звернувся до ТОВ «Декра Експерт Україна» з проханням провести транспортно-трасологічне дослідження щодо пошкодженого транспортного засобу.

За результатами проведеного дослідження спеціалістом ТОВ «Декра Експерт Україна» було складено висновок спеціаліста з транспортно-трасологічного дослідження за матеріалами дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_2, від 23 листопада 2009 року, згідно з яким «Пошкодження автомобіля та слідова обстановка на місці ДТП (згідно схеми до протоколу огляду місця події та фактичного розміщення об'єктів на місці ДТП) не відповідають обставинам настання дорожньо-транспортної пригоди, вказаних у поясненнях водія ОСОБА_1 з причин, наведених у п.3 дослідницької частини. Це свідчить про те, що пошкодження автомобіля НОМЕР_3, були отримані з інших обставин. Пошкодження, зосереджені в нижній частині автомобіля (деформація підрамника, картера коробки передач, нижньої частини бампера та радіатора, диска правого переднього колеса) могли утворитись при наїзді на перешкоду (перешкоди) висотою більше 15,5см. Інші пошкодження автомобіля (подряпини на правому борті, руйнування скла передніх лівих дверей) для такого механізму ДТП не характерні».

Керуючись нормами діючого законодавства та Договору страхування, після проведення перевірки, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено ОСОБА_1 листом №736/09 від 02 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з рішенням Страховика - Страхувальник подала позов до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вимогою стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на її користь страхового відшкодування.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Судом визнано протиправною відмову ПАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування за пошкодження 21.09.2009 року застрахованого за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0701-0600 від 10.08.2009 року транспортного засобу «DACIA Logan», реєстр, н/з А07394. Зобов'язано ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснити розрахунок розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування на даний час та здійснити на її користь виплату такого відшкодування. Стягнуто з Страхової компанії на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 37,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи, 2800,00 грн. витрат за оплату правової допомоги, а також на користь держави судовий збір в розмірі 51,00 грн. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2013 року по даній справі залишено без змін.

24 березня 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» примусово виконуючи рішення суду на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№42478043 від 14 березня 2014 року та ВП№42442703 від 11 березня 2014 року було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування і здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ВДВС Соломянського РУЮ в м.Києві для подальшого перерахування його на користь ОСОБА_1 у розмірі 23905,34 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В звязку із неодноразовою неявкою в судове засідання позивача, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.08.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група» було залишено без розгляду.

За таких обставин, позивав вважає, що відмова ПАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування за даних обставин є правомірною та законною.

З огляду на викладене, ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою протягом 7 днів з дати отримання претензії повернути сплачені кошти в сумі 23905,34 грн., однак 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 направила до ПАТ «СК «Українська страхова група» листа в якому зазначила, що в звязку з тим, що вона не отримала ухвалу суду про залишення позову без розгляду вона не має підстав для повернення отриманого страхового відшкодування.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 грошові кошти ПАТ «СК «Українська страхова група» не повернула, вимогу проігнорувала, а тому Страхова компанія змушена звернутись до суду з відповідною позовною заявою про повернення суми виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України має повернути Страховій компанії суму виплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за період з 04.06.2014 року по 15.07.2015 року в розмірі 14128,06 грн. та три відсотки річних за користування коштами в розмірі 799,68 грн.

В судове засідання представник позивача ПАТ «СК «Українська страхова група» не зявився, але подав до суду письмову заяву про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки ПАТ «СК «Українська страхова група» порушено порядок звернення до суду, зокрема у відповідності до ст..381 ЦПК України такий повинен був подати до суду заяву про поворот виконання рішення та повернення коштів, а не окрему позовну заяву. Натомість, предявивши такий позов, Страховик, тим самим, порушив порядок вирішення питання повороту виконання судового рішення, що зумовлювало відмову у задоволенні такого.

Представник також зазначив, що Страховик мотивуючи свої позовні вимоги у якості належного доказу покликається на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12.08.2014 року у справі №2-1596/11, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Страховика. Між тим, з наданого самим Страховиком листа ОСОБА_1 від 26.12.2014 року, позивачка по справі ухвалу суду не отримала. Відтак, дана ухвала станом на сьогоднішній день не набрала законної сили, а тому не може бути прийнята до уваги, як належний доказ.

Вимоги позивача про стягнення з його довірительки у відповідності до ст.625 ЦК України інфляційних витрат та 3% річних представник вважає безпідставними. Так, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК України й неуможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

На підставі ст.88 ЦПК України представник просить стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 6000 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступного висновку:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2009 року між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (змінено назву на ПАТ «СК «Українська страхова група») та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0201-0600 (далі - Договір), предметом страхування якого є автомобіль «Данія Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Одним із страхових ризиків вказаного Договору є ДТП.

25 серпня 2009 року до ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулась ОСОБА_1 з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначила, що 21 серпня 2009 року на автодорозі Ужгород-Самбір 234 км, за участю автомобіля «Данія Логан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до пп. 9.3.2 Договору страховик має право перевіряти надану Страхувальником інформацію і документи стосовно ТЗ. умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків та виконання Страхувальником (Користувачем) зобовязань, за Договором страхування.

З метою перевірки обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про страхування», п.10.3.4. п. 10.3.16 Правил добровільного страхування, на підставі яких було укладено вказаний Договір, пп. 9.3.2 та пп. 9.3.5 Договору Страховою компанією було прийнято рішення про самостійне зясування причин та обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

3 листопада 2009 року ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до ТОВ «Декра Експерт Україна» з проханням провести транспортно-трасологічне дослідження щодо пошкодженого транспортного засобу.

За результатами проведеного дослідження спеціалістом ТОВ «Декра Експерт Україна» було складено висновок спеціаліста з транспортно-трасологічного дослідження за матеріалами дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_2, від 23 листопада 2009 року, згідно з яким «Пошкодження автомобіля та слідова обстановка на місці ДТП (згідно схеми до протоколу огляду місця події та фактичного розміщення об'єктів на місці ДТП) не відповідають обставинам настання дорожньо-транспортної пригоди, вказаних у поясненнях водія ОСОБА_1 з причин, наведених у п.3 дослідницької частини. Це свідчить про те, що пошкодження автомобіля НОМЕР_4, були отримані з інших обставин. Пошкодження, зосереджені в нижній частині автомобіля (деформація підрамника, картера коробки передач, нижньої частини бампера та радіатора, диска правого переднього колеса) могли утворитись при наїзді на перешкоду (перешкоди) висотою більше 15,5 см. Інші пошкодження автомобіля (подряпини на правому борті, руйнування скла передніх лівих дверей) для такого механізму ДТП не характерні».

У відповідно до п.3 ч. 1 ст.26 Закону України «Про страхування» та пп. 17.1.4 п. 17.1 Договору, після проведення перевірки, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено ОСОБА_1 листом № 736/09 від 02 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з рішенням Страховика - Страхувальник ОСОБА_1 подала позов до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вимогою про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на її користь страхового відшкодування.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною відмову ПАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування за пошкодження 21 серпня 2009 року застрахованого за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0701-0600 від 10.08.2009 року транспортного засобу «DACIA Logan», р/з А07394. Зобов'язано ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснити розрахунок розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування на даний час та здійснити на її користь виплату такого відшкодування. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 37,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи, 2800,00 грн. витрат за оплату правової допомоги, а також на користь держави судовий збір в розмірі 51,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції від 29 березня 2013 року - залишено без змін.

На виконання судового рішення, 24 березня 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» примусово виконуючи рішення суду на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №42478043 від 14 березня 2014 року та ВП №42442703 від 11 березня 2014 року було складено страховий акт №УЛК000000545 та розрахунок суми страхового відшкодування і здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ВДВС Соломянського РУЮ в м.Києві для подальшого перерахування його на користь ОСОБА_1 у розмірі 23905,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7577 та №7586 від 24.03.2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року було скасовано, а справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група» про визнання протиправної відмови у виплаті страхового відшкодування та зобовязання здійснити виплату такого направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.08.2014 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у звязку із неодноразовою неявкою в судове засідання позивача ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду. Дана ухвала суду позивачкою не оскаржувалась і набрала законної сили. Тобто, відмова ПАТ «СК «Українська страхова група» у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 є правомірною та законною.

10 листопада 2014 року ПАТ «СК «Українська страхова група» було надіслано ОСОБА_1 лист-претензію № 03/7548 з вимогою протягом 7 днів з дати отримання претензії повернути сплачені їй кошти в сумі 23905,34 грн. на розрахунковий рахунок ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (р/р НОМЕР_5 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код за ЄДРПОУ 30859524). 30.12.2014 року Страхова компанія отримали лист ОСОБА_1 від 26.12.2014 року, згідно якого остання відмовилась повернути суму страхового відшкодування посилаючись на те, що вона не отримала ухвалу суду про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до суду з позовною заявою про з ОСОБА_1 суми виплаченого їй страхового відшкодування в розмірі 23905,34 грн. на підставі вимог ст.1212 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід застосовувати норми визначені ст.ст.380,-382 ЦПК України.

Частиною 2 статті 380 ЦПК України передбачено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що при залишені позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська страхова група» без розгляду судом питання про поворот виконання рішення суду від 29.03.2013 року на підставі якого ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування не вирішувалось.

У відповідності до ч.1 ст.381 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.

Таким чином, нормами процесуального законодавча чітко встановлено і регламентовано порядок повороту виконання судового рішення та повернення відповідачеві безпідставно стягненого майна.

Страховик повинен був подати до суду заяву про поворот виконання судового рішення, а на окрему позовну заяву. Натомість пред'явивши такий позов, Страховик, тим самим, порушив порядок вирішення питання повороту виконання судового рішення, що зумовлювало відмову у задоволенні такого.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з ОСОБА_1 індексу інфляції за період з 04.06.2014 року по 15.07.2015 року в розмірі 14128,06 грн. та 3% річних за користування коштами за вказаний період у розмірі 799,68 грн. суд приймає до уваги наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

Саме такою є правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-2491цс15 і у відповідності до ст.306-7 ЦПК України підлягає обов'язковому врахуванню судом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «СК «Українська страхова група» про стягнення з ОСОБА_1 суми виплаченого їй страхового відшкодування в розмірі 23905,34 грн., з урахуванням індексу інфляції за період з 04.06.2014 року по 15.07.2015 року в розмірі 14128,06 грн. та 3% річних за користування коштами за вказаний період у розмірі 799,68 грн. не має.

У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст.ст.79, 84 цього Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать також і витрати на оплату правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

З досліджених судом договору про надання правової допомоги №04/с від 25.02.2016 року, розрахунку вартості правової допомоги від 24.06.2016 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №06 від 24.06.2016 року слідує, що за надання правової допомоги у вказаній справі відповідачка ОСОБА_1 адвокату суму в розмірі 6000 грн.

На підставі наведене, суд вважає, що у відповідності до ст.88 ЦПК України з ПАТ «СК «Українська страхова група» слід стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 6000 грн., а в задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідачки сплаченого судового збору в розмірі 388,33 грн. відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 84, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294, 380 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ПАТ «СК «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого їй страхового відшкодування в розмірі 23905,34 грн., з урахуванням індексу інфляції за період з 04.06.2014 року по 15.07.2015 року в розмірі 14128,06 грн. та 3% річних за користування коштами за вказаний період у розмірі 799,68 грн., а також сплаченого судового збору у розмірі 388,33 грн. відмовити.

Стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 6000 (шість тисяч) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Микуляк П.П.