Постанова № 58969051, 15.07.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1622/16-а

№ провадження 2-а/541/68/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

В червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, посилаючись на порушення службовою особою відповідача його прав в частині не обгрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу.

При розгляді цієї справи по суті позивач заявлений позов підтримав, просив задовольнити його, пояснивши, що 25 травня 2016 року, приблизно в 10 годин він дійсно керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» зі швидкістю до 60 км/год. Виїхавши на вул. Гоголя, та, рухаючись в напрямку центра м. Миргород, на перехресті вулиць Гоголя Ковтуна, де подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки дозволяє здійснити поворот наліво, а відтак і розворот, з лівої смуги руху, він здійснив такий розворот і почав рух у зворотньому напрямку. Категорично заперечував порушення ним пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України.

Представник відповідача, як субєкта владних повноважень, що належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи / а.с. 7, 22 /, в судове засідання не прибув повторно, не повідомивши про причини такої неявки, з огляду на що за приписами ст. 128 ч. 4 КАС України судом вирішено справу розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа на стороні відповідача інспектор поліції ОСОБА_2, заявлений позов вважав безпідставним, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності, ним скоєно в умовах очевидності та зафіксовано відповідно до положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення засобом відеозапису, який не потребував сертифікації і повірки. При цьому, він діяв у рамках закону та відповідно до своїх повноважень. Накладене стягнення відповідає санкції статті.

Заслухавши пояснення позивача і третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, матеріали в оригіналах на підставі яких ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, переглянувши відеозапис фіксації правопорушення та співставивши його з письмовими доказами, поданими третьою особою, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмови з наступних обгрунтувань.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно постанови серії ПС2 № 671653 від 25 травня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором поліції ОСОБА_2, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення / а.с. 23, 2 /.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи за цим адміністративним позовом вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним в порушенні пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України, оскільки здійснив розворот керованого транспортного засобу, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно до ст. 71 КАС України в адміністративному процесі запроваджено концепцію презумпції вини субєкта владних повноважень, з огляду на що фізична особа позивач не повинен доводити, що його законні права та інтереси порушено. Саме субєкт владних повноважень, в даному випадку відповідач, зобовязаний довести, що фіксуючи відповідне правопорушення та накладаючи стягнення на позивача, його службова особа діяла у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

На обгрунтування правомірності своїх дій третьою особою по справі інспектором поліції ОСОБА_2 суду надано відеозапис дорожньої обстановки в місці патрулювання станом на 10 годину 15 хвилин 25 травня 2016 року на вул. Гоголя в м. Миргород Полтавської області. Із переглянутого судом безперервного відеозапису / а.с. 18 / вбачається, що після появи в центральній частині кадру автомобіля марки «ВАЗ 21063», що рухався в напрямку центра міста, через пять секунд цей автомобіль знову звився в кадрі, рухаючись в протилежному напрямку. Місце проведеної відеозйомки позначено під № 2 на відповідній схемі / а.с. 12 /.

Співставляючи час повторної появи цього транспортного засобу через пять секунд на відеозапису після першої появи, з відстанню, яку він гіпотетично мав би подолати до перехрестя вулиць Гоголя Ковтуна ( на схемі точка під № 1, а.с. 12 ), де без порушень правил дорожнього руху міг би здійснити розворот у зворотньому напрямку, зважаючи на швидкість руху автомобіля під керуванням позивача та подолану ним відстань, слід прийти до висновку про те, що в дійсності позивач не доїхав до вказаного перехрестя, інакше за простими розрахунками стала швидкість керованого ним автомобіля НОМЕР_1/год.

З переглянутого судом відеозапису в режимі реального часу чітко та однозначно вбачається, що позивач порушив вимоги пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України.

Заяви позивача щодо фіксації інспектором поліції допущеного ним порушення Правил дорожнього руху України технічним засобом не сертифікованим, без надання доказів про його повірку, не заслуговують на увагу, оскільки цей вид доказу судом визнається належним і допустимим та таким, що з очевидністю спростовує заявлені позовні вимоги.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обовязків, відповідальності перед суспільством.

З аналізу змісту оскаржуваної постанови серії ПС2 № 671653 від 25 травня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором поліції ОСОБА_2, встановлено, що позивача ОСОБА_1 обгрунтовано визнано винним по ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень / а.с. 23 /. Це стягнення накладено компетентною особою, в межах її повноважень та відповідно з санкцією ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України.

Проаналізувавши всі докази по справі, суд вважає, що оскаржувану постанову винесено відповідно до положень ст. ст. 1, 7, 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З цих підстав згадана постанова є законною і обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню, з огляду на що у задоволенні заявленого позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 100, 122, 158, 160, 163, 171 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 7, 251, 268, 279, 280, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 8.5.1 Правил дорожнього руху України, ст. 14 Закону України „Про дорожній рух, суд ,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПС2 № 671653 від 25 травня 2015 року про накладення стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії такої постанови.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду ОСОБА_3