Ухвала суду № 58968950, 15.07.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-а/537/60/2016

Справа № 537/1980/16-а

УХВАЛА

15.07.2016 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі Яворській А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов»язання призначити пенсію за вислугою років, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити постанову, якою визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління МВС України в Полтавській області в частині застосування для відмови в призначенні їй пенсії за вислугою років ст..12 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб», яким всупереч ст..ст.3, 8, 21 22, 64 Конституції України звужено її право на отримання пенсії за вислугою років 20 років 2 місяці 14 днів протиправними; зобов»язати Управління МВС України в Полтавській області, ГУ Національної поліції у Полтавській області подати до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі необхідні документи та інформацію для призначення їй пенсії за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов»язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області визнати її право на пенсію за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів, згідно п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в ред.. від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року; зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити їй пенсію за вислугою 20 років, згідно ст..13, ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.01.2016 року.

Юридичною підставою відмови Управлінням МВС України в Полтавській області у поданні до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всіх необхідних документів та інформації для призначення пенсії позивачу за вислугою 20 років 02 місяці 14 днів стали положення п «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в ред.. від 08.07.2011 року, відповідно до яких пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

06.07.2016 року до суду надійшло клопотання позивачки про необхідність звернутись до Верховного Суду України з мотивованою ухвалою про порушення Верховним Судом України перед Конституційним судом України питання про відповідність пункту 8 частини 6 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року в частині щодо внесення змін у ст..12 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» положенням ст..ст.1, 3, 8, 17, 21, 22, 43, 64 Конституції України.

В судовому засіданні позивачка та її представник клопотання підтримали з підстав, що в ньому зазначені.

Представники відповідачів - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області до судового засідання не з»явились, направили до суду клопотання, відповідно до яких просили розглядати справу у їх відсутність.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судовому засіданні в задоволенні клопотання просив відмовити.

Розглянувши клопотання позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 5.ст. 9 Кодексу адміністративного судочинствау разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового актаКонституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9"Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідаєКонституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно дост. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідністьКонституціїзаконів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Під час розгляду справи в суду виникли сумніви щодо відповідності зазначених положень Закону №3668-VI від 08.07.2011 року Конституції України.

Так, відповідно дост.1 Конституції УкраїниУкраїна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно ізст.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у своємурішенні від 02.11.2004,№ 15-рп/2004 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) розтлумачив, щоверховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Позивач ОСОБА_1 01.08.1996 року прийнята на службу та проходила службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах до 30.10.2015 року.

Згідно наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 30.10.2015 року №609 о/с, майора міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у запас через хворобу).

Вислуга років станом на 30.10.2015 року складає 20 років 02 місяці 14 днів. Безперервний стаж служби в ОВС становить 19 років 02 місяці 29 днів.

Відповідно до п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в редакції Закону, яка діяла на час прийняття ОСОБА_1 на службу до органів внутрішніх справ України та була чинною до 01.10.2011 року, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Тобто ОСОБА_1 поступаючи на службу до органів внутрішніх справ України обґрунтовано розраховувала на те, що при набутті нею стажу у 20 років вона матиме право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки таке її право було передбачено п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Між тим, відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зокрема п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» викладено у новій редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

26.01.2016 року ОСОБА_1, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», звернулась до Управління МВС України в Полтавській області із заявою про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до листа Управління МВС України в Полтавській області від 09.02.2016 року ОСОБА_1 фактично відмовлено у поданні до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всіх необхідних документів та інформації для призначення їй пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ вона має вислугу менше ніж 22 календарних роки та 6 місяців.

Представник відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в письмовому запереченні проти позову та у судовому засіданні також зазначив, що відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, на підставі п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ вона має вислугу менше ніж 22 календарних роки та 6 місяців.

Відповідно дост.21 Конституції Україниусі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із ст..46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач здобув спеціальну вищу освіту та відповідний досвід роботи, протягом більше ніж 20 років проходила службу в органах внутрішніх справ України та під час проходження служби отримала захворювання пов»язане із виконанням службових обов»язків. Внаслідок захворювання пов»язаного із виконанням службових обов»язків, 22.10.2015 року ВЛК УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1Б було визнано непридатною до військової служби в мирний час та обмежено придатною у воєнний час і 30.10.2015 року останню звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у запас через хворобу).

Згідно ізст.22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях у справах №5-рп/2005 від 22.09.1995 р., № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р., № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р. та № 4-рп/2007 від 18.06.2007 р., висловив правову позицію, відповідно до якої не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбаченихОсновним Законом України.

У суду виникають сумніви, щодо того чи не обмежують або чи не допускають звуження п.8 ч.6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI від 08.07.2011 року в частині внесення змін до п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» права і свободи ОСОБА_1, зокрема її право на призначення пенсії за вислугу років, право на достатній життєвий рівень, оскільки вказаним Законом фактично встановлено додаткові умови для призначення пенсії за вислугою років (збільшено необхідний строк вислуги), в порівняні з умовами, які були передбачені п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону, яка була чинною на час прийняття позивача на службу до органів внутрішніх справ України.

Також, відповідно дост.58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім цього, відповідно до ч.1ст.64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Згідно положень ч.2ст.64 Конституції Україниокреме обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина можливе в умовах воєнного або надзвичайного стану, із зазначенням строку дії цих обмежень.

На момент прийняття Закону №3668-VI воєнний або надзвичайний стан в Україні не було введено.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що під час розгляду справи у суду виникли сумніви щодо відповідності вказаних положень Закону №3668-VI Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного суду України, то суд приходить до висновку, що клопотання позивача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись зазначеним, а також принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, з метою реалізації завдань адміністративної юстиції, на підставі ст.ст.9,158-160,165,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звернутися до Верховного Суду України із клопотанням для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, а саме: п.8 ч.6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI в частині внесення змін до п. «а» ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» положенням статей 1, 3, 8, 17, 21, 22, 43, 64 Конституції Українив їх системному взаємозв'язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя: С.І.Сьоря