Ухвала суду № 58968611, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/674/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/4074/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 07.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Поліщука М.А.

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року позивач ТОВ «Трейдом-Сервіс» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28 липня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір №ТС-40/РО про надання послуг за адресою: квартира №2 в будинку №2-В, що розташований у ТІЗ «Сосновий бір», с/рада Козинська, Обухівський р-н., Київська область. Відповідачем не виконані договірні зобовязання, не оплачені житлово-комунальні послуги, тому з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути заборгованість за договором про надання послуг № ТС-40/РО від 28.07.2010 року в розмірі 93143,33грн., яка станом на 31.01.2016 року складається із основної заборгованості в розмірі 79710,50 грн., пені в розмірі 11250,99 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2181,84 грн..

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Трейдом-Сервіс» заборгованість за договором про надання послуг № ТС-40/РО від 28.07.2010 року в розмірі 90546,26 грн., яка станом на 31.01.2016 року складається із основної заборгованості за період з 10.03.2013 року по 31.01.2016 року в розмірі 76870,50 грн., пені за період з 10.03.2015 року по 31.01.2016 року в розмірі 10754,29 грн., трьох відсотків річних за період з 10.03.2013 року по 31.01.2016 року в розмірі 2921,47 грн., а також судові витрати в розмірі 1378 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові ТОВ «Трейдом-Сервіс», посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем, як виконавцем по договору не виконано своїх зобовязань. Крім того вважає, що він не повинен сплачувати рахунки тільки на підставі укладеного договору від 28.07.2010 року, оскільки це не відповідає вимогам законодавства. Крім того зазначив, що не проживав у приміщені за адресою та не отримував послуг.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач належним чином не виконує умови договору щодо утримання житла, вчасно не вносить щомісячні платежі, у звязку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за останні три роки враховуючи загальний строк позовної давності, який просив застосувати відповідач в суді. Крім того грошові зобовязання не були виконані у передбачений договором строк, тому на відповідача слід покласти обовязок сплати на користь позивача трьох процентів річних внаслідок невиконання зобовязання.

Крім того задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, позивачем доведені правові підстави для стягнення пені лише в межах річного строку, тобто починаючи з 10.03.2015 року.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пп.5 п.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування та ремонт будинку. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з вимогами ч.2 ст.258 ЦК України нарахування пені та штрафу не може перевищувати одного року.

Встановлено, 28 липня 2010 року між ТОВ «Трейдом-сервіс» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг № ТС-40/РО, згідно якого відповідач зобовязався сплачувати надані позивачем послуги житлово-комунального характеру відносно квартири № 2 будинку № 2-в ТІЗ «Сосновий бір» в Обухівському районі Київської області, сторони погодили порядок і строки оплати послуг.

Договір від 28.07.2010 року ніким не оспорювався у судовому порядку, не визнавався нікчемним, недійсним чи удаваним, тому при вирішенні цього спору суд враховує презумпцію правомірності правочину, вважає відповідні доводи відповідача безпідставними і виходить із обовязковості виконання сторонами договору його умов.

Вказана цивільно-правова угода була укладена в письмовій формі, відповідно до матеріалів справи послуги позивачем були надані, відповідач ґрунтовних зауважень щодо отримання послуг не представив, акти щодо ненадання послуг або надання неналежної якості послуг не складав, щомісячні направлені позивачем рахунки не оплачував.

Додатком № 1 до договору від 28.07.2010 року сторони погодили вартість та перелік послуг, які надаються за умовами цього договору, в тому числі вартість загальних послуг в розмірі еквівалентному 150 доларів США згідно курсу НБУ на день здійснення оплати. До складу загальних послуг сторони віднесли, зокрема, освітлення вулиць, утримання місць загального користування та забезпечення санітарного стану, утримання доріг та пропускних пунктів в задовільному стані, забезпечення вивезення сміття, обслуговування системи резервного енергопостачання тощо, тобто послуги, повязані із утриманням будинку та прибудинкової території, які не стосуються фактичного проживання чи не проживання власника у відповідному житловому приміщенні.

Позивач надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а стаття 20 ч. З п. 5 цього ж Закону зобов'язує відповідача як власника квартири оплачувати надані послуги.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам закону не виконав свої цивільно-правові обовязки та не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги, тому в судовому порядку на нього слід покласти обовязок сплати позивачеві заборгованості за договором.

Загальний розмір заборгованості за договором про надання послуг № ТС-40/РО від 28.07.2010 року складає 93143 грн. 33 коп., станом на 31.01.2016 року вона складається із основної заборгованості в розмірі 79710 грн. 50 коп., пені в розмірі 11250 грн. 99 коп., трьох відсотків річних в розмірі 2181 грн. 84 коп., що підтверджується розрахунком.

09.08.2012 року, 23.08.2013 року, 18.08.2014 року відповідачеві було направлено письмову вимогу, однак умови договору у позасудовому порядку він не виконав, що підтверджується рахунками, вимогами, поштовими повідомленнями, розрахунком.

Встановлено ,що з моменту укладення договору, тобто з 28.07.2010 року відповідач не виконує свої зобов`язання за цим договором, не оплачує періодичних щомісячних платежів, що визнається сторонами та підтверджується розрахунком, рахунками та іншими доказами.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач дізнався про порушення своїх прав у серпні 2008 року, тому має право вимоги лише щодо частини основної заборгованості за договором в межах трирічного строку позовної давності, тобто починаючи з 10.03.2013 року.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного ОСОБА_1 України від6 листопада 2013 року № 6-116цс13.

Встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачем в частині невиконання умов договору після невиплати відповідачем першого щомісячного чергового платежу, а позов предявлений до суду лише 10.03.2016 року із значним порушенням встановленого законом строку.

Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за цим позовом сплинув.

Встановлено, що в суді першої інстанції, представник відповідача в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності.

Встановлено, заборгованість відповідача за договором про надання послуг № ТС-40/РО від 28.07.2010 року за період з 10.03.2013 року по 31.01.2016 року становить 90546 грн. 26 коп., складається із основної заборгованості в розмірі 76870 грн. 50 коп., пені за період з 31.01.2015 року по 31.01.2016 року в розмірі 10754 грн. 29 коп., трьох відсотків річних в розмірі 2921 грн. 47 коп..

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості розмірі 90546 грн. 26 коп., оскільки позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на законі, є доведеною та підтверджується зібраними у справі доказами.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про порушення його прав як споживача, про ненадання йому повної інформації про перелік та вартість послуг, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та жодним доказом не підтверджені. Крім того, факт не проживання відповідача у відповідній квартирі не впливає на обсяг і зміст його цивільно-правових зобовязань і не має правового значення для вирішення цього спору.

Суд першої інстанції також вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про фактичне проживання його довірителя у Вінницькій області, неналежний технічний стан внутрішніх інженерних комунікаціїй у квартирі, які підвтерджуються наданими суду квитанціями, актами, фототаблицями та іншими доказами, однак зазначені доводи не мають правового значення для вирішення спору, оскільки спірні правовідносини виникли через виникнення заборгованості за надані послуги, які не повязані договором або законом із фактом користування житловим приміщенням.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: