Ухвала суду № 58968255, 13.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1227/15-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/4039/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 13.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Антоненко В.І., Кашперська Т.Ц.

при секретарі: Воробей В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом та просила визнати земельну ділянку, площею 0,0559 га та будинок №1100, який побудований на вказаній земельній ділянці, які розташовані в с.Крушинка Васильківського району Київської області в садовому товаристві «Крушинка» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та здійснити поділ вказаного майна шляхом визнання за ними права власності по 1/2 частині вказаного будинку та земельної ділянки.

Позов мотивувала тим, що між нею та ОСОБА_2А 03 серпня 1967 року було укладено шлюб, який рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року було розірвано. Під час шлюбу ними було нажито спільне майно а саме земельна ділянка площею 0,0559 га, на якій за спільні кошти побудовано садовий будинок № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві «Крушинка».На сьогоднішній день вони з відповідачем не домовились про порядок поділу нерухомого майна.

Третя особа ОСОБА_2, який заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0559 га та садовий будинок, які розташовані в селі Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві «Крушинка».

Позов обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_2А було укладено договір позики на суму 45 500 доларів США, на забезпечення виконання умов якого було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,0559 га та садового будинку № 1100, які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві «Крушинка», який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В та зареєстровано в реєстрі за № 3135.

На час звернення до суду строк виконання ОСОБА_2А зобов'язань за договором позики настав (30 вересня 2014 року), однак останній гроші не повернув, що підтверджується виконавчим написом, вчиненим 24 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Враховуючи що договором іпотеки передбачено можливість іпотекодержателя в судовому порядку звернути стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності просив позов задовольнити.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в часті відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін із наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи.

21 серпня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено договір позики згідно якого ОСОБА_2 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_4 (позичальник) грошові кошти в сумі 588 290 гривень 00 копійок що еквівалентно на день підписання цього договору за офіційним курсом Національного Банку України 45 500 доларів США а позичальник зобовязався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів до 30 вересня 2014 року (а.с. 56).

В цей же день, між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в рахунок забезпечення виконання зобовязань за договором позики було укладено іпотечний договір, за умовами якого останній передав ОСОБА_2 в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада і садовий будинок № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області.

Згідно п.п 6.1-6.2 вищезазначеного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором позики (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) та/або іпотекодавцем за цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду (в тому числі але не виключно - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем), виконавчого напису нотаріуса або за домовленістю сторін згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.п. 6.2.1, 6.2.2 та 6.2.3 цього договору (а.с.57-58).

24 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В вчинено виконавчий напис нотаріуса який зареєстровано в реєстрі за № 3574 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада і садовий будинок № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області.(а.с.59).

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.01.2016 року у ВП № 45453317 виконавчий напис № 3574 від 24.10.2014 року про стягнення боргу у сумі 588 290,00 грн. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 повернуто стягувачеві. В постанові державним виконавцем зазначено як причину повернення виконавчого документу - відсутність механізму реалізації земельних ділянок (а.с. 195).

Згідно висновку про визначення експертно-грошової оцінки земельної ділянки від 25 червня 2015 року експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада становить 60 000 (шістдесят) гривень (а.с. 85), а ринкова вартість садового будинку № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області становить 620000 грн. (а.с. 86).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 було подано до суду заяву про визнання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд вважав, що позивач не позбавлений можливості в позасудовому порядку врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Крім того, судом зазначено, що розмір заборгованості, визначеної позивачем, є не співмірним з вартістю іпотечного майна, на яке позивач просив звернути стягнення та яка перевищує суму боргу за договором позики.

Висновки суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст..37 Закону України Про іпотеку Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою

вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовим наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Верховним Суду України у постанові від 30 березня 2016 року при розгляді справи № 6-1851 цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки висловлена наступна правова позиція:

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

З врахуванням предмету та правових підстав зустрічного позову, доказів, наданих на його доведеність, вказаної правової позиції Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Приймаючи до уваги визнання ОСОБА_4 зустрічного позову, положення п.п.6.2, 6.2.1 Іпотечного договору, здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, висновок суду про можливість в позасудовому порядку врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Крім цього, статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Із справи не вбачається, що право позивача, за захистом якого він звернувся в суд, не визнається чи оспорюється відповідачем ОСОБА_4

Таким чином рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що висновок суду про можливість вирішення спору у позасудовому порядку не узгоджується із чинним законодавством, спростовуються висновками, викладеними в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність обставинам справи висновку суду про не співмірність розміру заборгованості із вартістю іпотечного майна є необґрунтованими.

Як вбачається із договору позики від 21.08.2014 року ОСОБА_2 як Позикодавець передав у власність ОСОБА_4 як Позичальнику грошові кошти в сумі 588 290гривень, а вартість іпотечного майна становить 680000гривень.

Інші доводи апеляційної скарги на незаконність і необґрунтованість рішення суду не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: