Рішення № 58965208, 14.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4284/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

За участю секретаря Полякової В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовського РВ ГУ ДМС в Одеській області ДМС України

- про визнання відсутності права користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, забов`язання передачі нерухомого майна в натурі ,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпня 2013 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулись до суду з вищезазначеними позовними вимогами, котрі уточнили в процесі розгляду справи та остаточно просили суд:

-визнати відсутність у ОСОБА_7,ОСОБА_5Є,ОСОБА_9 та ОСОБА_6 права користування квартирою 28 у будинку 69 по проспекту Добровольського в м. Одесі;

-усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 права користування та розпорядження спірною квартирою шляхом виселення з неї відповідачів, які проживають разом з ними, без надання іншого житлового приміщення.

На обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2004 року вони є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька-Хухалєва О.М.

Позивачі зазначали, що відповідачі були членами сім»ї померлого та проживають у зазначений квартирі. Так як змінився власник майна та вони не являються членами їх сім»ї, вважають, що ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 втратили право користування цим житловим приміщенням. Крім того, вони відмовились від проведення оплати за проживання у квартирі та укладення з ними договору найму житлового приміщення, як з власниками, а ОСОБА_10 вселилась без їх згоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у здійснені права власності на квартиру АДРЕСА_2. Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 з квартири № 28 будинку№ 69 по проспекту Добровольського у м. Одесі.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що він є членом сім»ї позивача по справі- Хухалєва Є.О., постійно, на законних підставах, мешкали в спірному помешканню, а тому зазначене рішення порущує їх право на житло.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового та відмовити у вимогах про виселення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що вона на законних підставах проживає в спірній квартирі та зміни власника не відбулось, так як спадщина прийнята її колишнім чоловіком, котрий давав згоду на її вселення. Одночасно посилається на те, що припинення права на житло повинно відбуватися з вимогами ст.405,406 ЦК України .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_5, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 та ОСОБА_7, задоволено частково. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову у цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_11 задоволено.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року у частині вирішення позову про виселення ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано,справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У травні 2015 року до суду апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_13 з заявою про заміну сторони, в якій посилався на те, що 19 грудня 2014 року помер його батько- позивач по справі ОСОБА_12, а він є його єдиним спадкоємцем за заповітом від 30 жовтня 2006 року, у звязку з чим просив залучити його до участі в справі, як правонаступника ОСОБА_12Позовні вимоги підтримав та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.( а.с. 52 т.2)

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року відмовлено в задоволені заявленого клопотання ОСОБА_13 про залучення його до участі в справі в якості правонаступника після смерті ОСОБА_12, оскільки вимоги про виселення не допускають правонаступництво.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_12

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року апеляційній скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про виселення ОСОБА_7,ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_14 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд апеляційного суду.

В судове засідання 3-ї особи не зявились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.07.2016 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про залучення ОСОБА_13 в якості 3-ї особи з посиланням на те, що він є спадкоємцем позивача ОСОБА_12 і спадщина йому належить з часу її відкриття, а саме 15 квітня 2015 року( а.с.46 т.2)

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.07.2016 року клопотання представника ОСОБА_13 щодо залучення його в якості 3-ї особи задоволено частково. Залучено ОСОБА_13 в якості процесуального правонаступника після смерті позивача ОСОБА_12.

Постановляючи рішення про виселення відповідачів, районний суд виходив з того, що вони втратили право користування житловим приміщенням та підлягають виселенню у звязку з припиненням права власності на квартиру колишнього її власника, членом сім»ї якого вони були.

Проте судова колегія не погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_15

Разом із власниками в зазначеній квартирі , як члени його сімї проживали ОСОБА_7,ОСОБА_9,ОСОБА_5

06 квітня 2003 року ОСОБА_15 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на зазначену квартиру, спадкоємцями першої черги були сини померлого: ОСОБА_16 та ОСОБА_12

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2004 року за ними визнано право власності в порядку спадкування на вказану квартиру у рівних частках.

Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_12 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД № 406585 від 12 лютого 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року закрито провадження по справі ОСОБА_12, котра на час розгляду справи є чинною, так як ніким не оскаржена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі подали заяву, в якій посилаючись на вимоги ст.156,162 ЖК України вказували на те, що вони не давали згоди на безоплатне користування житловим приміщенням Із змісту листів, адресованих відповідачам, вбачається, що позивачі не заперечували проти проживання відповідачів у спірному помешканні на підставі договору найму із оплатою 1400 грн. в місяць ( а.с.107 т.2).

За правилами ст.156 ч.4 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, право користування житлом має речово-правовий характер, у звязку з чим припинення цього права відбувається згідно з вимог ст.ст.405,406 ЦК України. Зокрема сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

Право користування житловим приміщенням, в силу ст.405 ЦК України, зберігається не тільки за членами сім»ї( в тому числі колишніми) власника житлового приміщення, а й за членами його сім»ї, у разі зміни самого власника. При цьому припинення цього права можливо лише у випадках, передбачених ст.406 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що виселення відповідачів, тільки внаслідок того, що право власності на житлове приміщення перейшло до іншої особи є неправомірним та не відповідає природі спірних правовідносин, так як вони набули постійне сервітутне право на спірне житло.

Право користування майном( члена сім»ї) є правом на чужу річ(сервітутним правом), яке може бути припинено у випадках передбачених ст.406 ЦК України.

Згідно з ч.5,6 ст.403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння,користування та розпорядження цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло.

Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на власний розсуд.

Проте, власність на житло охороняється правом лише на стільки, на стільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Посилання на те, що відповідачі систематично не сплачують їм за користування їх власністю не є правовою підставою для виселення.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням та підлягають виселенню у звязку з припиненням права власності на квартиру колишнього її власника, членом сім»ї якого вони були, що свідчить про порушення судом вимог ст.ст.212-214 ЦПК України та не врахував норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині заявлених вимог щодо виселення відповідачів скасуванню з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах.

В силу ст.88 ЦПК України судова колегія стягує на користь заявників понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги , так як вони документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 218,303,309, 316, 317 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2014 року в частині вирішення позову про виселення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 ОСОБА_6 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення .

В позовних вимогах ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Cуворовського РВ ГУ ДМС в Одеській області ДМС України про визнання відсутності права користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, забов`язання передачі нерухомого майна в натурі-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати 126 грн.80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді Т.В.Цюра

ОСОБА_17