Ухвала суду № 58965168, 13.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3597/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року у загальному розмірі 116563 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.09.2015 року становить 2560765,7 грн., посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов'язань за цим договором щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за кредит у розмірі, строки і на умовах, визначених цим договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL-502/019/2008 від 14.02.2008 року у загальному розмірі 116563 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.09.2015 року становить 2560765,7 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в рівних частинах судові витрати в сумі 38411 грн., тобто по 19205,5 грн. з кожного.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобовязання за кредитним договором та договором поруки, не сплачують заборгованість за кредитом, відсотками та пенею, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2560765,7 грн..

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 14.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 110000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору, строком до 14.02.2023 року.

У подальшому між Банком та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір № 1 від 14.05.2012 року, додатковий договір № 2 від 14.04.2010 року, додатковий договір № 3 від 14.02.2011 року, додатковий договір № 4 від 14.02.2012 року, додатковий договір № 5 від 14.02.2012 року, додатковий договір № 6 від 04.01.2013 року, додатковий договір № 7 від 07.02.2013 року та додатковий договір № 8 від 14.05.2014 року, згідно з якими було внесено зміни та доповнення до кредитного договору № МL-502/019/2008 від 14.02.2008 року.

У якості забезпечення виконань за кредитним договором 04.01.2013 року між Банком та ОСОБА_4Р був укладений договір поруки, відповідно до якого остання взяла на себе зобовязання у повному обсязі відповідати по зобовязанням ОСОБА_3, які виникають з умов договору.

У подальшому між Банком та поручителем ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 від 04.01.2013 року та додатковий договір № 2 від 14.05.2014 року, відповідно до яких були внесені зміни та доповнення до договору поруки № SR-502/019/2013 від 04.01.2013 року.

Проте в порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 не здійснює повернення кредиту, не сплачує нараховані за користування кредитом відсотки у розмірі та строки, передбачені цим договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 10.09.2015 року становить 116563 доларів США, що еквівалентно 2560765,7 грн., та підтверджується детальним розрахунком, наданим позивачем до суду, з яких:

- залишок заборгованості за кредитом - 99654,22 доларів США, що еквівалентно 2189296,5 грн.;

- сума відсотків за користування кредитом 16908,84 доларів США, що еквівалентно 371469,12 грн..

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обовязків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобовязання за кредитним договором. У разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, сплатити штрафні санкції та інші належні до сплати платежі тощо.

Проте ОСОБА_3 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашав кредит, та не сплачував відсотки за користування коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобовязання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобовязань боржником.

Причини невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобовязань по даному договору.

Відповідно до п/п. 2.1.5.1., 2.1.5.2. п. 2.1.5. кредитного договору № МL-502/019/2008 від 14.02.2008 року, в редакції додаткової угоди № 8 від 14.05.2014 року до цього договору, сторони домовились, що у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань понад 92 календарних дні, позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору в звязку з чим позичальник зобовязаний погасити боргові зобовязання в повному обсязі та в строки відповідно до п.п. 2.1.5.2. цього додаткового договору.

Незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобовязань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами а/або умов документів забезпечення.

При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60-ти календарних днів з дати отримання вимоги. Для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового звязку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі чи іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7-й календарний ден з дати відправки вимоги.

Виконання боргових зобовязань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60-ти календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

З матеріалів справи вбачається, що Банком на адресу ОСОБА_4 11.06.2015 року за № 2023 була направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.58), цією ж датою за № 1025 така ж вимога була направлена ОСОБА_3 (а.с.60).

У досудових вимогах зазначено про дострокове повернення кредиту та сплати усіх нарахувань за ним в повному обсязі протягом 30-ти календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

Відповідно до п. 3.4. договору поруки від 04.01.2013 року така вимога вважається отриманою поручителем, якщо її буде надіслано за адресою, вказаною в договорі поруки.

Проте вказана досудова вимога була залишена відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без задоволення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідачі підписали договір кредиту та договір поруки добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору та договору поруки сторонами визначено як обовязковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі не зазначено у чому саме полягає незаконність рішення суду.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_2