Рішення № 58963539, 13.07.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа №496/5648/15-ц

Пр. №2/521/3478/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.

при секретарі - Зубковій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні,

встановив:

У грудні 2015року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (далі Орган опіки та піклування ) про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 25 вересня 2009 року по 28 вересня 2012 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому 25 вересня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №744. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний.

Позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживають окремо, і за заявою відповідача, рішенням органу опіки та піклування від 12 грудня 2012року, останньому був визначений час зустрічей з дитиною. У звязку з тим, що встановлений Органом опіки та піклування графік зустрічей з донькою не влаштовував відповідача, за його заявою, у відсутність позивачки Орган опіки та піклування своїм рішенням від 28 травня 2014 року визначив спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дитини, а саме: перебування малолітньої дитини, почергово, два тижні у батька, два тижні у матері.

Вказувала, що рішення Органу опіки та піклування від 28 травня 2014 року суперечить інтересам дитини, оскільки таке рішення перешкоджатиме відвідуванню дитиною школи, але при цьому вона не перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною.

За заявою відповідача, висновком органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2014 року було визначено місце проживання дитини разом із нею.

Стверджувала, що у вересні 2015 року після знаходження дитини у відповідача, останній не повернув їй доньку та залишив її у себе. На даний час їй місцезнаходження дитини невідоме, оскільки відповідач ухиляється від спілкування.

Також зазначала, що відповідач має значну заборгованість по сплаті аліментів на дитину, яка була за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року зменшена.

Посилаючись на дані обставини позивачка просила суд відібрати у відповідача малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути її за місцем проживання матері ОСОБА_2 за адресою: с. Троїцьке Біляївського району Одеської області, вул. Тиха,6, зобовязати відповідача не чинити їй перешкоди у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити спосіб участі відповідача у вихованні малолітньої ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 8 години до 20 години за місцем проживання батька.

Ухвалою суду від 14 липня 2016року за заявою позивачки, позовні вимоги в частині визначення способу участі відповідача у вихованні малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 8 години до 20 години за місцем проживання батька у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні були залишені без розгляду (а.с.90).

Позивач та її представник, діюча на підставі договору від 13 червня 2016р. підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, при цьому надали заяву про слухання справи в порядку заочного провадження, у звязку з систематичною неявкою відповідача в судові засідання (а.с.75,87).

Відповідач та його представник у судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника відповідача, діючої на підставі довіреності від 07 липня 2016 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, без надання доказів поважності неявки у судове засідання, що дає підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до відповідача позову, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору (а.с.80,82,83).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи провести у його відсутності (а.с. 79, 81)

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главами першою та тринадцятою СК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 25 вересня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №744, що вбачається із рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2012 року (а.с.10).

Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року (а.с.11).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.10).

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матірю ОСОБА_2, братами ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та чоловіком матері - ОСОБА_1, що підтверджується довідками Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №2010 від 29.10.2015р. та №54 від 02.11.2015р. (а.с.14,15).

З матеріалів справи встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо місця проживання їх малолітньої доньки у позасудовому порядку.

Зазначене вбачається із рішення органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 12 грудня 2012 році, яким був визначений час зустрічей ОСОБА_4 з дитиною двічі на місяць з 09годин суботи до 18 годин неділі кожного першого та третього тижня місяця за місцем проживання батька (а.с.9).

У звязку з тим, що такий графік зустрічей з донькою не влаштовував ОСОБА_4, рішенням органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 28 травня 2014 року за його заявою було визначено інший спосіб участі у вихованні дитини, а саме: перебування малолітньої дитини, почергово, два тижні у батька, два тижні у матері (а.с.8).

Відповідно зіст.160 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №Б-754-23 від 02 жовтня 2014 року, останній вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матірю ОСОБА_2 (а.с.21зв.).

З висновку органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №Б-754-23 від 02 жовтня 2014 року вбачається, що дитина зареєстрована за адресою проживання батька у м. Одесі, проте проживає разом із матірю. Зазначено що мати та батько дитини позитивно характеризуються за місцем роботи, як позивачкою так і відповідачем створені сприятливі умови для життя малолітньої ОСОБА_4. Батько дитини наполягав на приживання доньки з ним, про що надав відповідну заяву до органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, проте місце проживання дитини було визначене з матірю (а.с.85).

Судом встановлено, що за рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 16 листопада 2012 року з відповідача на користь позивачки стягувались аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.11.2012 року і до 16.02.2028року.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року розмір стягуваних аліментів був зменшений з 1/4 на 1/20 частини з усіх видів заробітку щомісячно. (а.с.11).

Відповідно до ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 7ст.7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитини не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини (відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, яка може зашкодити розвиткові дитини), бути розлученою зі своєю матір'ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року (Заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (N 2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johan sen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.

Як було встановлено судом, мати дитини ОСОБА_2 проживала разом з донькою, приділяла їй багато уваги, виховувала її та піклувалась про її стан здоров'я. При цьому створила для дитини задовільні умови для життя та матеріального забезпечення.

Вказані обставини підтвердив і орган опіки та піклування.

Суд зазначає, що визначення органом опіки та піклування Біляївської районної адміністрації місця проживання малолітньої дитини місця проживання одного з батьків зовсім не означає, що другий з батьків позбавляється права брати участь у вихованні і житті дитини.

Враховуючи положенняст.11 Закону України "Про охорону дитинства"таст. 141 СК України, суд наголошує, що відповідач, як батько дитини не позбавлений батьківських прав стосовно дитини та має право на безперешкодне з нею спілкування та виховання.

Відповідно до ст.150 СК Українибатьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зст. 141 СК України, мати, батько мають рівні правата обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності до приписів статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 зверталась до Біляївського РВ ГУМВСУ в Одеській області із заявою про самочинну зміну місця проживання дитини відповідачем ОСОБА_3, без її згоди, що підтверджується талоном-повідомленням №001023 (а.с.12).

Відповіддю Малиновського РВОМУ ГУМВС України в Одеській області повідомлено ОСОБА_2 про відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення та про необхідність вирішення зазначеного спору у судовому порядку (а.с.13).

Встановлено, що відповіддю Біляївської районної державної адміністрації Одеської області на звернення ОСОБА_2 від 12 жовтня 2015 року також повідомлено про необхідність вирішення спору з відповідачем з приводу невиконання ним рішення опіки та піклування у судовому порядку (а.с.16).

Із пояснень позивачки судом встановлено, що на час розгляду зазначеної цивільної справи малолітня дитина до місця проживання матері ОСОБА_2, відповідачем не повернута.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому необхідно відібрати у ОСОБА_3 малолітню дитину ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути її за місцем проживання матері ОСОБА_2 за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Троїцьке, вулиця Тиха,6, як це було визначено висновком опіки та піклування Біляївської райдержадміністрації №Б-754-23 від 02 жовтня 2014 року, а також зобовязати ОСОБА_3, не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судовий збір у справі складає 487,20 грн., які сплачені позивачкою у повному обсязі при зверненні до суду.

На підставі ст.ст. 13,18, 19, 141,155,157,160, 162 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, паспорт серії КЕ 970869, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 26 лютого 1998 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, малолітню дитину ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути її за місцем проживання матері ОСОБА_2 за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Троїцьке, вулиця Тиха,6.

Зобовязати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, паспорт серії КЕ 970869, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 26 лютого 1998 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Сегеда