Постанова № 58962207, 07.07.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1223/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря: Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити призначення пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити призначення пенсії.

Адміністративний позов обґрунтовується тим, що 26.05.2016 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у звязку з відсутністю у останнього посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи.

Дану відмову позивач вважає незаконною, оскільки починаючи з 27.11.1984 по 22.10.1991 він постійно проживав і був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, починаючи з січня 2010 року і по даний він постійно проживає і зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, яке також відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

У звязку з цим, ОСОБА_1 звернувся до суду і просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі щодо відмови у призначенні пенсії, зобовязати відповідача призначити і нарахувати пенсію зі зниження пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України (далі - ЗУ) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою починаючи з дня виникнення права на пенсію та стягненням заборгованості за минулий час.

Позивач у судове засідання не зявився, однак надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності у якій зазначив, що позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявилася, однак надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, однак Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі надало письмові заперечення проти позову у якому зазначило, що єдиним документом, що підтверджує статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи і надає право на користування пільгами передбаченими ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Потерпілого від Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач вказане посвідчення не надав у задоволенні його позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно паспорта серії АА № 123128 від 26.12.1995, виданого Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, позивач значиться як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 3).

Рішенням міжвідомчої комісії Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області № 2126/1313/02 від 26.05.2016, ОСОБА_1 з посиланням на постанови КМУ № 51 від 20.01.1997, № 13-1 від 07.07.2014, відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у звязку з відсутністю посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (а.с. 9).

Відповідно до довідки № 1078 від 12.11.2015, виданої Підприємством (Будинкоуправління № 9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, ОСОБА_1, проживав і перебував на реєстрації, за адресою: вул. Миру, 27/28, смт. Макарів Київська облась, у період з 27.11.1984 22.10.1991. Вказаний населений пункт відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 5). Зазначені обставини, також підтверджуються довідками № 1319 від 19.12.2015, № 982 від 10.12.2015, виданими Підприємством (Будинкоуправління № 9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району та Городоцькою селищною радою Радомишльського району Житомирської області (а.с. 6, 7).

Згідно довідки № 3209 від 21.12.2015, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 з січня 2010 року і по даний час, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У відповідності до ст. 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-9/2015 від 13.05.2015, визначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до абз. 7 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ № 10-рп/2001 від 20.06.2001, України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права. За Конституцією України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1,3 статті 116).

Нормами ч. 3 ст. 15 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

На підставі ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно постанови Кабінету міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок чорнобильської катастрофи" № 106 від 23.07.1991, смт. Макарів Київської області і м. Тульчин Вінницької області, відноситься до населених пунктів на які поширюється зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідач керувався постановою КМУ «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 51 від 20.01.1997, у якій визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства, а також постановою правління ПФУ «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 13-1 від 07.07.2014, яка передбачає, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Аналогічну позицію відповідач висловив у запереченні проти позову.

Однак, з таким висновком Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі погодитися, не можна, оскільки його позиція суперечить, нормам ч. 3 ст. 15, ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вони не передбачають будь-яких інших документів, необхідних для підтвердження статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи, а також факту проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, крім довідки про період проживання, роботи на цих територіях.

Крім того, Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі, приймаючи оскаржуване рішення не врахувало, що Закони України мають вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних актів і у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону.

Також, рішення відповідача порушує ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

На підставі ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивач досяг 55 річного віку, та у період з 1986-1991 роки і з 2010 року по теперішній час проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, він має право на отримання пенсії за віком.

З огляду на викладене суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах є неправомірним, а тому необхідно зобовязати його призначити пенсію позивачу починаючи з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області26.02.2016, з подальшою її щомісячною виплатою.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір 275,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України, ст. 26 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 15, 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2, 8, 9, 11, 17, 69 - 72, 87, 94, 99, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Рішення міжвідомчої комісії Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області від 26.05.2016, щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючому, за адресою: вул. Суворова, 3/1, м. Тульчин Вінницька область, у призначенні пенсії за віком, визнати неправомірним.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 26.02.2016, з подальшою її щомісячною виплатою.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області судові витрати по сплаті судового збору 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: