Постанова № 58961722, 13.07.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4763/16-а

Провадження № 2-а/727/156/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року. Суддя Шевченківський районного суду м. Чернівці Літвінова О.Г. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов*язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов*язання вчинити дії.

Посилався на те, що в травні 2016 року, позивач звернуласч із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку пенсії державного службовця.

18 травня 2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях відмовило позивачу в перерахунку пенсії та повідомило, що відповідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру , "Про судоустрій і статус суддів, "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет ОСОБА_2 України", "Про І судову експертизу", "Про Національний банк України, "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

З 01.09.2014 року позивач перебуває як одержувач пенсії за віком відповідно до ст. 37 ЗУ Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% від посадового окладу.

Згідно Законів України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 69) та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (ст.ст. 42, 43), "Про державну службу" (ст. 37-1 на момент виникнення права на пенсію) позивач має право на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі І треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховний Суд України в постанові від 10 грудня 2013 року у справі №21- 420а13 висловив правову позицію, відповідно до якої при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, і яка діяла на момент призначення пенсії, а не при перерахунку вже призначеної пенсії, а тому суд звертає увагу відповідача на те, що зміни, які відбулися в ст. 37 Закону України «Про державну службу», стосуються тільки тих пенсій, які будуть призначаються після набрання чинності змін до закону.

В даному випадку предметом позову є саме перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а не призначення пенсії, а тому застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 є цілком безпідставним.

Стаття 22 Конституції України передбачає, шо при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, Конституційний суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року Лч 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-І рп/2004, від 1 грудня 2004 року На 20-рп/2004).

«Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми Закону України 'Про державну службу".

Посилання відповідача лише «Прикінцеві положення» як причину відмови перерахунку пенсії с порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян, принципу верховенства права.

Зазначена позиція узгоджується з Європейською хартією про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендаціями Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № 12 (2010) та додатку до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці судців повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення; мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці; для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з рішення Європейського суду з прав людини п.Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" від 13 грудня 2001 року закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Зокрема, в абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22,23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Відповідно ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Просить визнати протиправною відповідь Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 18.05.2016 року, зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01.05.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 ст. ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% на підставі довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області № 013 від 30.05.2016 року.

Відповідач надав суду заперечення в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимогах.

Дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що в травні 2016 року, позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку пенсії державного службовця.

18 травня 2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях відмовило позивачу в перерахунку пенсії та повідомило, що відповідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру , "Про судоустрій і статус суддів, "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет ОСОБА_2 України", "Про І судову експертизу", "Про Національний банк України, "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

З 01.09.2014 року позивач перебуває як одержувач пенсії за віком відповідно до ст. 37 ЗУ Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% від посадового окладу.

Згідно Законів України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 69) та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (ст.ст. 42, 43), "Про державну службу" (ст. 37-1 на момент виникнення права на пенсію) позивач має право на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі І треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховний Суд України в постанові від 10 грудня 2013 року у справі №21- 420а13 висловив правову позицію, відповідно до якої при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, і яка діяла на момент призначення пенсії, а не при перерахунку вже призначеної пенсії, а тому суд звертає увагу відповідача на те, що зміни, які відбулися в ст. 37 Закону України «Про державну службу», стосуються тільки тих пенсій, які будуть призначаються після набрання чинності змін до закону.

В даному випадку предметом позову є саме перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а не призначення пенсії, а тому застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 є цілком безпідставним.

Стаття 22 Конституції України передбачає, шо при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, Конституційний суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року Лч 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-І рп/2004, від 1 грудня 2004 року На 20-рп/2004).

«Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми Закону України 'Про державну службу".

Посилання відповідача лише «Прикінцеві положення» як причину відмови перерахунку пенсії с порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян, принципу верховенства права.

Зазначена позиція узгоджується з Європейською хартією про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендаціями Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № 12 (2010) та додатку до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці судців повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення; мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці; для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з рішення Європейського суду з прав людини п.Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" від 13 грудня 2001 року закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Зокрема, в абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22,23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Відповідно ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про проти правність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин слід визнати протиправною відповідь управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про відмову в перерахунку пенсії від 18.05.2016 року, зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях здійснити з 01.05.2016 року перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 ст. ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% на підставі довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області № 013 від 30.05.2016 року.

На підставі викладеного, ст. ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст.50-1 (в ред. 05.11.1991) Закону України «Про прокуратуру», ст. . 7, 9, 11, 14, 70, 71, 72, 86, 158-163, 167, 181, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов*язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відповідь Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 18.05.2016 року ОСОБА_1.

Зобовязати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01.05.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 ст. ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% на підставі довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області № 013 від 30.05.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців.

СУДДЯ