Ухвала суду № 58960569, 11.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Фаряитьєв С.О.

Справа № 417/1266/15-ц

Провадження № 22ц/782/481/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Фарятьєва С.О.

суддів: Карайван Т.Д., Коротенка Є.В.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Старобільської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави, в особі Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області і Управління Пенсійного фонду України в Марківському районіЛуганської області, на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, обґрунтовуючи його тим, що 05.08.2015 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3, яка діяла від імені всіх співвласників майна, було досягнуто домовленості про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, площею 0,3554 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Луганська область смт. Марківка, вул. Підгорна, буд. №84.

На підтвердження укладеної угоди того ж дня ним було сплачено ОСОБА_3 під розписку 20000 грн. Після виконання ним зобовязань покупця вона передала йому документи на житловий будинок та земельну ділянку та ключі від цього будинку.

Згідно домовленості ОСОБА_3 повинна була посвідчити вказаний договір у нотаріальній конторі у строк до 15.08.2015 року, але від нотаріального оформлення цього договору вона ухиляється та уникає зустрічі з ним під будь-яким приводом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати договір купівлі продажу вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, площею 0,3554 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, між ним та відповідачкою ОСОБА_3, дійсним та визнати за ним право власності на це нерухоме майно.

10 вересня 2015 року сторони по справі звернулись до суду з заявою про визнання між ними мирової угоди, згідно якої за ОСОБА_2 визнається право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку, площею 0,3554 гектара, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Підгорна, буд. №84.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на таких умовах:

За ОСОБА_2 визнається право власності на: житловий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: смт. Марківка, вул. Підгорна, буд. №84 Марківського району Луганської області та на земельну ділянку, площею 0,3554 гектара, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: смт. Марківка, вул. Підгорна, буд. №84 Марківського району Луганської області, в межах згідно з планом до державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 0022686, виданого Марківською селищною радою

Провадження по справі було закрито.

В апеляційній скарзі Старобільська місцева прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області і Управління Пенсійного фонду України в Марківському районіЛуганської області, просить ухвалу суду скасувати та повернути справу до того ж суду для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, який доводи апеляційної скарги підтримав, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено положення, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності із вимогами ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності із вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. А згідно із ч.4 ст.334 цього кодексу, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В силу ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У відповідності із ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно, має бути обов'язково нотаріально посвідченим.

За таких обставин враховуючи те, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.08.2015 року не був нотаріально посвідчений то ухвала суду першої інстанції суперечить вимогам ст. ст. 182, 640 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції по суті визнав право власності на нерухоме майно, відповідно до вищезазначеного договору від 05.08.2015 року, за позивачем, оскільки саме така позовна вимога була первинною. За змістом ухвали суду у позивача виникло також і право власності та право реєстрації на вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. ч.1 і 5 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Із системного аналізу зазначених вище норм права вбачається що мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Таким чином, на думку колегії суддів, умови мирової угоди, визнаної ухвалою суду першої інстанції, суперечать вимогам закону, на що суд певної уваги не звернув.

В силу п. 4 ч. 2ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК Україниапеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції,якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судді

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Старобільської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави, в особі Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області і Управління Пенсійного фонду України в Марківському районіЛуганської області, задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді