Рішення № 58960474, 13.07.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/658/16-ц

Провадження № 2/643/2065/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Погасій О.Ф., за участю секретаря Бровкіної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 26 січня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів у розмірі 38506,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.07.2015 року електронною поштою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого правова допомога полягала у представництві позивача, захисті його інтересів під час стягнення належних клієнтові коштів з фінансових установ та з Фонду гарантування вкладів. Крім того, умовами договору була зафіксована вартість юридичних послуг, згідно з п. 3 договору вартість правової допомоги за договором становить 500,00 грн. за судове засідання/представництво та 150,00 грн. за звичайний лист-вимогу чи лист-запит. На виконання умов договору за надані послуги позивачем протягом липня-серпня 2015 року було сплачено відповідачу кошти, а саме 29.07.2015 р. 900 грн. та 14.07.2015 р. з урахуванням комісійних 1500 грн.. Відповідно до п. 4 Договору відповідач зобовязався перерахувати позивачу кошти з фінансових установ у день їх отримання, проте, відповідач отримавши готівкою 17.08.2015 р. та 18.05.2015 р. належні позивачеві кошти у сумі 173073 грн. та 200000 грн., а всього 373073 грн. за банки «Дельта» та «Фінансова ініціатива», не мав наміру перерахувати їх взагалі. Тільки за вимогою 21.08.2015 р. поклав на рахунки позивача 197500 грн. за банк «Фінансова ініціатива» (з врахуванням банківських комісій) з утриманням 2500 грн. (200000-197500) за усі свої послуги, котрі на його думку ще не були сплачені до 21.08.2015 р. Також, 22.08.2015 р. відповідач при перерахуванні залишку за банк «Дельта» залишив собі додатково ще 10% від загальної суми 373073 грн., а саме 37307 грн. Таким чином незаконно утримав за ті ж самі послуги проти волі позивача ще раз свій гонорар, значно більший. Будь-яких рахунків на сплату послуг адвокатом не виставлялось. Згідно відповіді від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 09.11.2015 р. в єдиному реєстрі адвокатів такого адвоката не виявлено, отже відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо своєї кваліфікації і статусу адвоката. Позивач був змушений погодитися з сумою гонорару у розмірі 2500 грн., яку відповідач утримав з компенсації 200000 грн. за банк «Фінансова ініціатива» 21.08.2015 р. Проте гонорар у розмірі 37307 грн. не був обговорений з позивачем і не може бути законним. Крім того, відповідач приховав ще 3073 грн. за банк «Дельта». Загальна сума незаконно утриманих відповідачем коштів складає 40380 грн. (37307+3073). 28.08.2015 р. відповідач повернув, поклавши на рахунок позивача 15000 грн., залишивши собі безпідставно набуті кошти у розмірі 25380 грн. (40380-15000). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9800 грн. на відшкодування збитків, відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України, в подвійному розмірі (2500+900+1500 гонорари); 2000 грн. витрати на правову допомогу; а також три відсотки річних за час прострочення з 29.08.2015 р. по 31.12.2015 р. 125 днів у розмірі 260 грн. 75 коп. (3% х 25380 х 125):365; та інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2015 року у розмірі 1065 грн. 96 коп., загальний індекс інфляції 104,2% (25380 х 104,2% - 25380).

06.06.2016 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ніякого договору з позивачем він не укладав та не підписував, в матеріалах справи відсутній оригінал договору, представництво позивача під час стягнення грошових коштів з фінансових установ не здійснював, грошові кошти не отримував, надані позивачем ксерокопії банківських квитанцій не мають до нього жодного відношення, а оригінали цих квитанцій та будь-яких інших документів, де міститься його підпис про отримання грошових коштів, суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на пояснення, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В якості доказів на підтвердження позовних вимог представник позивача надав ксерокопію договору № 1 про надання правової допомоги від 01.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до умов якого правова допомога полягала у представництві ОСОБА_1, захисті його інтересів під час стягнення належних клієнтові коштів з фінансових установ та з Фонду гарантування вкладів, ксерокопію довіреності ОСОБА_4 від 17.07.2015 р. на уповноваження ОСОБА_2 його інтересів з отримання належних йому гарантованих сум відшкодування коштів, завірена консулом Генерального консульства України в Мюнхені, а також ксерокопії квитанції про грошові перекази (а.с.8,9,11).

Про укладання зазначеного договору від 01.07.2015 року відповідач заперечує, а представник позивача не надав суду для огляду оригінал цього договору, а також оригінали банківських квитанцій про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Крім того, суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач дійсно отримував для позивача грошові кошти з фінансових установ, відповідно до умов договору від 01.07.2015 року.

В судовому засіданні представником позивача були надані суду листи фінансових установ на імя ОСОБА_2, при цьому відповідач про отримання цих листів заперечує, зазначив, що про походження цих листів йому нічого невідомо, ніякого листування з фінансовими установами в інтересах позивача він не вів.

Таким чином, суду не надані докази на підтвердження позовних вимог, доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, позовні вимоги є безпідставними недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,213-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ф. Погасій