Рішення № 58959038, 14.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3439/15-ц

Провадження № 22-ц/779/916/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» на рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено три кредитні договори, за якими останній отримав кредитні кошти та не повернув їх у встановлені договорами строки.

Так, 16.05.2007 року укладено кредитний договір № 934pv19-07, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 180 доларів США з відсотковою ставкою 12% річних та кінцевим терміном повернення до 15.05.2012 року.

Судовим наказом від 02.02.2010 року № 2-н-18/10 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором станом на 14.01.2010 року, а саме 109841 грн.01 коп.

Боржник не погасив у добровільному порядку вказану заборгованість. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобовязаний щомісячно оплачувати відсотки за користування коштами, комісію за надання кредитних ресурсів та пеню за порушення умов договору.

Станом на 18.08.2015 року за кредитним договором від 16.05.2007 року утворилась заборгованість у розмірі 801 027грн.93 коп., що складається з відсотків, комісії та пені.

14.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №1868/07-К19, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 450 грн. з відсотковою ставкою 15% річних та строком повернення до 13.11.2012 року.

Станом на 18.08.2015 року за цим договором утворилась заборгованість у розмірі 153 397 грн.07 коп., у яку входить тіло кредиту, відсотки, комісія та пеня.

03.12.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1959pv-19-07, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17 610 доларів США з оплатою 12% річних та терміном повернення до 03.12.2014 року.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.07.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором від 03.12.2007 року №1959pv-19-07 станом на 13.03.2010 року в розмірі 139 882 грн.55 коп.

Стягнута судом сума заборгованості не погашена боржником у добровільному порядку, відтак станом на 18.08.2015 року утворилась заборгованість за відсотками, комісією та пенею у розмірі 1 810 856 грн.42 коп.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за трьома кредитними договорами станом на 18.08.2015 року становить 2 765 281 грн. 42 коп., які позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2016 року позов ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором № 1868/07-К19 від 14.11.2007р., за основною сумою (тілом) кредиту 19 976,49 грн., заборгованість за відсотками (строковими та простроченими) 10 984,47 грн., заборгованість за щомісячною комісією 3 550,50 грн., пеня 20 000,00 грн. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 54 511,46 грн. (пятдесят чотири тисячі пятсот одинадцять) грн., 46 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 545,11 грн.

ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» на рішення суду подав апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року.

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за вказаними договорами стягнута судовим наказом від 02.02.2010 року та рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.07.2010 року відповідно. Тому банк має право лише на отримання сум відповідно до положень ст.625 ЦК України за умови заявлення такої позовної вимоги.

Апелянт не погоджується з таким висновком суду, оскільки боржник фактично не погасив заборгованості згідно судових рішень. Відповідно до п.7.3 та 7.2 вищевказаних кредитних договорів вони набирають чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діють до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Умовами кредитних договорів також передбачений обовязок позичальника щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, комісію та пеню за неналежне виконання кредитних зобовязань.

Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, комісією та пенею, що утворилась за даними кредитними договорами у період після ухвалення судових рішень і до 18.08.2015 року, тому заявлені позивачем суми боргу є відмінними від тих сум, що були стягнуті попередніми судовими рішеннями.

Посилаючись на Постанову Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, якою розяснено, що наявність судового рішення, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про закінчення строку кредитних договорів та припинення правовідносин, які з них випливають.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 16.05.2007 року у розмірі 801 027,93 грн. та за кредитним договором від 03.12.2007 року у розмірі 1 810 856 грн.42 коп.

У судових засіданнях апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задоволити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.05.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №934pv19-07, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 180 доларів США з відсотковою ставкою 12% річних та кінцевим терміном повернення до 15.05.2012 року (а.с.10-12).

Судовим наказом від 02.02.2010 року №2-н-18/10 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором від №934pv19-07 від 16.05.2007 року станом на 14.01.2010 року, а саме 109 841 грн.01 коп. (а.с.15).

Стягнута судовим наказом сума заборгованості станом на час звернення банку з даним позовом (31.08.2015 року) боржником не погашена. Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів на спростування такої обставини.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору від 16.05.2007 року договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Пунктами 4.1, 4.3 кредитного договору передбачено сплата відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних, які позичальник зобовязується сплачувати щомісячно, а також комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів (п.4.7).

Згідно п.6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Як вбачається із розрахунку заборгованості кредитним договором від 16.05.2007 року, її розмір становить (а.с.16-29):

- за відсотками в період з 02.02.2010 року по 18.08.2015 року 3 897,56 дол. (що за курсом 1 долар США=22.0188 грн. еквівалентно 85 819 грн.59коп);

- за щомісячною комісією в період з 02.02.2010 року по 18.08.2015 року 4 428 грн.03 коп.

- пеня за період з 18.08.2014 року по 18.08.2015 року 710 780 грн.31 коп.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 16.05.2007 року становить 801 027 грн. 93 коп.

Також 03.12.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1959pv-19-07, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17 610 доларів США з оплатою 12% річних та терміном повернення до 03.12.2014 року. Пунктами 4.1, 4.3, 4.7, 6.1, 7.2 договору передбачені умови сплати відсотків, комісії та пені аналогічні умовам кредитного договору від 16.05.2007 року (а.с.7-9).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.07.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором від 03.12.2007 року №1959pv-19-07 станом на 13.03.2010 року в розмірі 139 882 грн.55 коп. (а.с.13-14).

Стягнута рішенням суду сума заборгованості станом на час звернення банку до суду з даним позовом (31.08.2015 року) боржником не погашена і така обставина відповідачем також не спростована.

Згідно розрахунку заборгованості кредитним договором від 03.12.2007 року, її розмір становить (а.с.35-40):

- за відсотками в період з 14.03.2010 року по 18.08.2015 року 8 946,76 доларів США (що за курсом 1 долар США=22.0188 грн. еквівалентно 196 996 грн.92 коп);

- за щомісячною комісією в період з 14.03.2010 року по 18.08.2015 року 9 248 грн.85 коп.

- пеня за період з 18.08.2014 року по 18.08.2015 року 1 604 610 грн.65 коп.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 03.12.2007 року становить 1 810 856 грн. 42 коп.

Крім того, 14.11.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1868/07-К19, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 450 грн. з відсотковою ставкою 15% річних та строком повернення до 13.11.2012 року (а.с.4-6). Станом на 18.08.2015 року за кредитним договором від 14.11.2007 року утворилась заборгованість у розмірі 153 397 грн. 07 коп., яка складається з 19 976 грн. 49 коп. тіло кредиту; 10 984 грн.47 коп. відсотки; 3 550 грн. 50 коп. комісія; 118 885 грн. 61 коп. пеня (а.с.31-34).

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з ОСОБА_2 в.В. заборгованість за кредитним договором від 14.11.2007 року у розмірі 54 511 грн. 46 коп., суд першої інстанції керувався частиною 3 статті 551 ЦК України та зменшив розмір пені з 118 885 грн. 61 коп. до 20 000 грн. У цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому законність і обґрунтованість його колегією суддів не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року, суд першої інстанції обґрунтовував рішення тим, що заборгованість за вказаними кредитними договорами стягнута згідно судового наказу та рішення суду, а тому правовідносини, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків припиняються. Водночас виникає грошове зобовязання з повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих за цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення

ЦК України, які регулюють правовідносини за договором позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у справах № 6-1047цс16 від 06.07.2016 та № 6-1206цс15 від 23.09.2015 року.

За таких обставин у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року .

Водночас вирішуючи спір в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відсотками, комісією та пенею, які нараховані банком за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року після видачі судового наказу від 02.02.2010 року та ухвалення рішення суду від 05.07.2010 року, колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

Пунктом 3.2 двох кредитних договорів сторони узгодили порядок повернення кредитних ресурсів, а саме: позичальник зобовязується щомісяця в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами, згідно з графіком зниження розміру заборгованості (а.с.7,10 - зворот).

Крім того, відповідно до п.4.3 кредитних договорів позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому позичальник користувався кредитними ресурсами та за який нараховано проценти за користування, згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

Також згідно п.4.7 кредитних договорів позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця, сплачує щомісячну комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів. Вказана комісійна винагорода сплачується щомісячно, за весь період до моменту повного виконання позичальником зобовязань по поверненню кредитних ресурсів.

Отже, умовами кредитних договорів передбачено погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами, в тому числі й відсотків і щомісячної комісії, шляхом внесення періодичних щомісячних платежів.

Верховний Суд України у постанові № 6-154 цс15 від 30.09.2015 висловив правову позицію з приводу порядку обчислення строку позовної давності за вимогами про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами.

Так, статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як встановлено матеріалами справи, судовим наказом від 02.02.2010 року №2-н-18/10 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором від 16.05.2007 року № 934pv19-07, станом на 14.01.2010 року, а саме 109841 грн.01 коп.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором від 16.05.2007 року станом на 18.08.2015 року, позивач просить стягнути борг за відсотками та щомісячною комісією, які нараховані в період з 02.02.2010 року по 18.08.2015 року на суму, що стягнута судовим наказом, однак не погашена боржником, а саме: за відсотками 3 897,56 дол. (що за курсом 1 долар США=22.0188 грн. еквівалентно 85 819 грн.59коп); за щомісячною комісією 4 428 грн.03 коп. (а.с.16-20).

Із вказаних розрахунків також вбачається, що починаючи з 02.02.2010 року і по 18.08.2015 року боржник ОСОБА_2 жодного разу не провів оплат ні по відсотках, ні по комісії, при цьому, днем погашення чергового платежу і по відсотках, і по комісії позивачем визначено як 10.02.2010 року.

Отже, з врахуванням правової позиції ВСУ від 30.09.2015 № 6-154 цс15, слід вважати, що з 10.02.2010 року починається перебіг строку позовної давності за вимогами позивача по чергових платежах за відсотками та щомісячною комісією.

Відповідно до ст.ст.256,257,267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із позовом до суду ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» звернувся 31.08.2015 року.

03.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а.с.110-116).

Тому з врахуванням наведених обставин справи, положень законодавства, правових висновків ВСУ, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.05.2007 року №934pv19-07 за нарахованими відсотками та щомісячною комісією підлягають до задоволення в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року в розмірі - 49 155 грн.32 коп., з яких: за відсотками 2124,37 доларів США, що еквівалентно 46 776 грн. 08 коп.; за щомісячною комісією 2379 грн. 24 коп.

З аналогічних міркувань колегія суддів виходить при розрахунку заборгованості, що підлягає до стягнення за кредитним договором від 03.12.2007 року №1959pv-19-07.

Так, рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.07.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість, яка утворилась за кредитним договором від 03.12.2007 року №1959pv-19-07 станом на 13.03.2010 року в розмірі 139 882 грн.55 коп.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором від 03.12.2007 року станом на 18.08.2015 року, позивач просить стягнути борг за відсотками та щомісячною комісією, які нараховані в період з 14.03.2010 року по 18.08.2015 року на суму, що стягнута судовим рішенням, однак не погашена боржником, а саме: за відсотками 8 946,76 доларів США (що за курсом 1 долар США=22.0188 грн. еквівалентно 196 996 грн.92 коп.); за щомісячною комісією 9 248 грн.85 коп. (а.с.35,36).

Із вказаних розрахунків також вбачається, що починаючи з 14.03.2010 року і по 18.08.2015 року боржник ОСОБА_2 жодного разу не провів оплат ні по відсотках, ні по комісії, при цьому днем погашення чергового платежу і по відсотках, і по комісії позивачем визначено як 14.03.2010 року.

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.12.2007 року №№1959pv-19-07 за нарахованими відсотками та щомісячною комісією підлягають до задоволення в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року в розмірі - 115 634 грн. 58 коп. з яких: за відсотками 5018,99 доларів США, що еквівалентно 110 512 грн. 14 коп.; за щомісячною комісією 5122 грн. 44 коп.

В частині вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 пені, нарахованої в межах річного строку позовної давності за двома спірними кредитними договорами, колегія суддів зазначає наступне.

Із розрахунків заборгованості по пені за кредитними договорами вбачається, що позивачем проведено нарахування пені в межах річного строку позовної давності на три види платежів, а саме: за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту, за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а також за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії згідно умов кредитного договору.

Як було наведено вище, відповідно до п.6.1 кредитних договорів за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Отже, пеня нараховується за прострочення повернення кредитних ресурсів та процентів.

У розділі 1 кредитних договорів дано визначення терміну «кредитні ресурси» - це грошові кошти банку, що підлягають видачі позичальнику в розмірі, що не перевищує суму, зазначену в п.2.1 цього договору та на умовах, обумовлених у цьому договору.

Тобто, кредитні ресурси це фактично тіло кредиту (основна заборгованість).

У розділі 1 кредитних договорів також дано визначення терміну «щомісячна комісійна винагорода» - це комісійна винагорода за надання кредитних ресурсів, що сплачується позичальником щомісячно банку, в розмірі, встановленому п.4.7 договору.

Відтак щомісячна комісійна винагорода не є складовою частиною кредитних ресурсів, а отже нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії пунктом 6.1 кредитних договорів - не передбачено.

З наведених підстав, стягненню підлягає пеня, нарахована у межах річного строку позовної давності лише на два види платежів - за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту та за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а саме:

- за кредитним договором від 16.05.2007 року у розмірі 692 606 грн. 88 коп. (710 780 грн. 31 коп. (загальний розмір нарахованої заборгованості за пенею) 18 173 грн.43 коп. (пеня, нарахована на щомісячну комісію));

- за кредитним договором від 03.12.2007 року у розмірі 1 569 212 грн. 87 коп. (1 604 610 грн. 35 коп. (загальний розмір нарахованої заборгованості за пенею) 35 397 грн.48 коп. (пеня, нарахована на щомісячну комісію)).

Окрім зазначеного в частині стягнення з відповідача пені, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України №6-100цс14 від 03.09.2014).

Враховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, розяснення Верховного Суду України, клопотання сторони відповідача (а.с.116) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, якими зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України), колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з ОСОБА_2 за двома кредитними договорами, на 10 відсотків.

Таким чином, розмір пені, яку слід стягнути з ОСОБА_2 за кредитним договором від 16.05.2007 року становить 623 346 грн.18 коп. (692 606 грн. 88 коп. 69 260 грн. 70 коп. (10%)).

Аналогічно розмір пені, яку слід стягнути з ОСОБА_2 за кредитним договором від 03.12.2007 року становить 1 412 291 грн.58 коп. (1 569 212 грн. 87 коп. 156 921 грн. 26 коп. (10%)).

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» підлягає до часткового задоволення шляхом скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами від 16.05.2007 року та від 03.12.2007 року та ухваленні в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

скаргу ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» задоволити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 04 березня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитними договорами від 16.05.2007 року № 934 pv19-07 та від 03.12.2007 № 1959 pv-19-07 та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованість за кредитним договором від 16.05.2007 року № 934 pv19-07, а саме:

- 2 124,37 доларів США, що еквівалентно 46 776 грн.08 коп. заборгованість за відсотками за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року;

- 2 379 грн. 24 коп. заборгованість за щомісячною комісією за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року;

- 623346,18 грн. пеня, нарахована за період з 18.08.2014 року по 18.08.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованість за кредитним договором від 03.12.2007 №1959pv-19-07, а саме:

- 5 018,99 доларів США, що еквівалентно 110 512 грн.14 коп. заборгованість за відсотками за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року;

- 5 122 грн. 44 коп. заборгованість за щомісячною комісією за період з 01.08.2012 року по 18.08.2015 року;

- 1412291,58 грн. пеня, нарахована за період з 18.08.2014 року по 18.08.2015 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_4