Ухвала суду № 58958496, 11.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4158/16 Справа № 201/15284/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Осіяна О.М.,

суддів Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними та визнання зобовязань виконаними в повному обсязі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання дій незаконними щодо нарахування заборгованості та визнати її зобовязання перед банком по платіжній (дебетовій) карті Gold, виданій 22 жовтня 2007 року, виконаним в повному обсязі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що 22 жовтня 2007 року їй було надано кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту Gold строком дії два роки. В звязку із неналежним виконанням позивачем зобовязань по погашенню кредиту, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, та стягнуто з неї заборгованість за договором без номеру в розмірі 12 560, 14 грн. та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. 08 вересня 2012 року позивачем було повністю сплачено зазначену суму заборгованості, що підтверджується квитанцією. Однак наприкінці 2013 року позивачу стало відомо, що банк продовжує нараховувати на платіжну карту Gold, дія якої припинена, заборгованість, а станом на 28 листопада 2014 року згідно довідки банку сума боргу становить 23 469, 42 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та визнання зобовязань виконаними в повному обсязі задоволені.

Визнані незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування заборгованості ОСОБА_2 за договором без номеру від 22 жовтня 2007 року в сумі 23 467, 42 грн. відповідно до довідки від 10 грудня 2014 року № 1430684.

Визнано зобовязання ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за договором без номеру від 22 жовтня 2007 року виконаними в повному обсязі 08 вересня 2012 року шляхом надання довідки ПАТ КБ «Приватбанк» про повне виконання зобовязань за зазначеним договором.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального права та не відповідність висновків суду обставинам у справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на приписи ст. 3, 11, 57, 58, 60 ЦПК України, ч. 2 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2007 року відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, позивачу було надано кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Нарахування штрафних санкцій зазначеним договором не передбачено. Нарахування відсотків у розмірі, зазначеному в анкеті, повинно здійснюватись за цей строк, за період дії платіжної картки, тобто два роки.

В звязку з неналежним виконанням позивачем зобовязань за кредитним договором виникла заборгованість, в звязку з чим банк був вимушений звернутися до суду із позовом.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором без номеру від 22 жовтня 2007 року в розмірі 12 560,14 грн. та судові витрати по справі. В іншій частині позову відмовлено /а.с.4/.

Згідно копії квитанції від 08 вересня 2012 року позивачем було сплачено в повному обсязі зазначену суму заборгованості /а.с.5/, в звязку з чим 12 вересня 2012 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження /а.с.6/.

Як вбачається із копії виписки по карті станом на 10 грудня 2014 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість в сумі 23 469, 42 грн. /а.с.10-12/. Отже, КБ «Приватбанк» продовжує нарахувати заборгованість за цим кредитним договором.

До правовідносин сторін суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статей 526, 545, 598, 599, 629, 1054 ЦК України

Врахувавши те, що зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором без номеру від 22 жовтня 2007 року виконані у повному обсязі, про що свідчить копія квитанції від 08 вересня 2012 року, суд вважав за можливе задовольнити позовні вимоги про визнання незаконними дій банку про нарахування заборгованості, та визнання зобовязання позивача перед банком по платіжній карті Gold від 22 жовтня 2007 року виконаним в повному обсязі. Судові витрати розподілені судом, відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позичальник не виконав зобовязання у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2011 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором від 22 жовтня 2007 року в розмірі 12 560,14 грн. та судові витрати по справі. В іншій частині позову відмовлено /а.с.4/.

Згідно копії квитанції від 08 вересня 2012 року позивачем було сплачено в повному обсязі зазначену суму заборгованості /а.с.5/, в звязку з чим 12 вересня 2012 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження /а.с.6/.

ПАТ КБ «Приватбанк» копією виписки по карті підтверджує, що станом на 10 грудня 2014 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість за цим же кредитним договором у сумі 23 469, 42 грн. /а.с.10-12/. Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» продовжує нарахувати заборгованість за кредитним договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст. ст. 526, 599 ЦК України зобовязання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначенні у договорі або законні, то вони повинні бути виконанні відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 545 ЦК України передбачає, що прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Отже дії банку суперечать вимогам зазначених нормативних актів.

Безпідставними є посилання ПАТ КБ «Приватбанк» і на те, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, ст. 526, 599 ЦК України позичальник не виконав своїх зобовязань, оскільки у письмовій заяві позивача до банку при отриманні кредиту зазначений термін дії картки -2 роки (а.с.88). Дані про продовження дії цієї картки, випуск чи видачу нової картки, у матеріалах справи відсутні. Таких доказів не надав і відповідач, заперечуючи проти позову.

Умов та правил надання банківських послуг позивач не підписувала, а тому відповідно до вимог статті 207 ЦК України, відсутні підстави вважати, що дія цих умов розповсюджується і на позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні достовірні докази про те, що саме ці умови діяли на час написання позивачем заяви про видачу кредиту 22.10.2007 року. Отже, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Крім того, пунктом 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (яке було чинним на час написання заяви позивачем) визначено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що після закінчення строку дії картки банк видавав боржнику грошові кошти і нову платіжну картку.

Така позиція не суперечить і правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12.11.2014 року, № 6-240цс14 від 11.02.2015 року.

Звернення позивача із такими позовними вимогами відповідає і приписам статті 55 Конституції України відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положення ст. 55, 124 Конституції України поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, та відповідають і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, що надає особі право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права не відповідає зазначеним нормам.

Також, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, відповідно до вимог ч.4 ст. 14 ЦК України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 303,307,308,315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: