Постанова № 58956406, 07.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа № 914/582/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради м. Дрогобич за вих..№3-32/4152 від 19.05.2016 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2016р.

у справі № 914/582/16

за позовом: Дрогобицької міської ради м. Дрогобич

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня-Каменяр" м. Дрогобич

за участі третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Львів

про витребування нерухомого майна з незаконного володіння

за участю представників сторін від:

позивача: Чукла С.П. - за довіреністю № 3-28/2385 від 24.03.2016 р.;

відповідача: Лазор А.О. - за договором про надання правової допомоги №04/03/16 від 04.03.2016 р.;

третьої особи: ОСОБА_5 - за договором про надання правової допомоги №04/03/16 від 04.03.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 05.05.2016 р. (суддя С.М. Коссак) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, це позов власника, що не володіє майном, до особи - не власника, що володіє майном про витребування і повернення майна. Позивач повинен довести факт існування права власності. Доказів належності спірного майна на праві власності за позивачем суду не надано.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, а позовні вимоги залишити без розгляду. Позивач зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки ним не задоволено клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи №914/2602/14, також не задоволено клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що ним заперечувалось залишення позову без розгляду в суді першої інстанції. Крім цього, зазначає, що залишення позову без розгляду є правом суду в залежності від конкретних обставин справи, а не обов'язком.

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем не надано доказів належності спірного майна на праві власності за позивачем, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники сторін виклали доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2013 р. в позові ТОВ «Книгарня «Каменяр» до управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради та Дрогобицької міської ради, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, про визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 р. «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора», рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.2012 р. «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік» в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 році; про визнання укладеним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТОВ «Книгарня «Каменяр» та управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі в редакції, запропонованій позивачем, відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 р., рішення Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.2012 р. в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 році; визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТОВ «Книгарня «Каменяр» та управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області укладеним з 10.06.2010 р. в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. у даній справі касаційні скарги першого заступника прокурора Львівської області, Дрогобицької міської ради та управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі №5015/1403/12 без змін.

Як підтверджується матеріалами справи, Дрогобицький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Книгарня «Каменяр» про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі 914/2602/14, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р., у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015р. рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у вказаній справі №914/2602/14 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. у АДРЕСА_1, укладений між управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради та ТОВ «Книгарня «Каменяр». Зобов'язано ТОВ «Книгарня «Каменяр» повернути у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич нежитлове приміщення, загальною площею 237,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2016 р. від ТОВ «Книгарня «Каменяр» надійшла заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р. у справі №914/2602/14 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015, а рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2016 р. у справі 914/2602/14 постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 р. у справі №914/2602/14 скасовано та справу направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд, який на дату прийняття даної постанови не завершено.

Позивач - Дрогобицька міська рада звернулася до суду з позовом до ТОВ «Книгарня - Каменяр» про витребування нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 237,7 кв.м. з незаконного володіння.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з такого.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Таким чином, у разі відчуження майна за відплатним договором особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза його волею. Наявність у діях власника майна волевиявлення на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. При цьому, під час розгляду вимог про витребування майна у добросовісного набувача мають бути враховані всі умови, передбачені статтею 388 ЦК України. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі №3-13гс10.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, це позов власника, що не володіє майном, до особи - не власника, що володіє майном про витребування і повернення майна. Позивач повинен довести факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави.

Предметом позову є вимога Дрогобицької міської ради до ТОВ «Книгарня - Каменяр» про витребування нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 237,7 кв.м. з незаконного володіння.

Доказів належності спірного майна на праві власності за позивачем суду не надано.

Як підтверджується матеріалами справи, на час розгляду справи власником нежитлового приміщення є ТОВ «Книгарня - Каменяр», яка набула право власності на підставі договору від 10.06.2010 р., який визнаний укладеним постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі №5015/1403/12.

Належних та допустимих доказів визнання договору недійсним, розірваним, визнання права власності за іншою особою позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо тверджень скаржника щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №914/2602/14, необхідно зазначити таке.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч.1 вказаної статті, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч.3,4 ст. 35 ГПК України).

Необхідно зазначити, що предметом позову у справі №914/2602/14 є розірвання договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громад м. Дрогобич. Отже спір має зобов'язально - правовий характер, сторонами якого є, зокрема позивачем - управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, в інтересах якого звернувся прокурор, а відповідачем у справі є ТОВ «Книгарня «Каменяр».

У справі №914/582/16 предметом позову є витребування майна з незаконного володіння, а саме спір носить речово-правовий характер, сторонами якого є: позивачем - Дрогобицька міська рада, а відповідачем - ТОВ «Книгарня - Каменяр».

Отже, предмет позову містить позовні вимоги, що передбачають різні способи правового захисту та різних учасників спору.

Позивач у своєму клопотанні не наводить обставин неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, не зазначає, які обставини будуть встановлені у справі №914/2602/14, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі №914/582/16.

А відтак, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відмови у клопотанні про зупинення провадження у справі.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою у залишенні його позову без розгляду, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями), при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду, господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Отже, залишення позову без розгляду є правом, а не обов'язком суду, тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови у справи.

Враховуючи ст.8 Закону України «Про судовий збір», а також те, що за подання апеляційної скарги до сплати підлягає судовий збір у розмірі 100% ставки, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви, судовий збір у розмірі 28 283,46 грн. підлягає до стягнення зі скаржника в дохід державного бюджету України.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2016 р. у справі

№ 914/582/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Дрогобицької міської ради (82100 м.Дрогобич, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 040055972) 28 283,46 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.07.2016 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

О.С. Скрипчук