Постанова № 58956224, 14.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р.Справа № 923/314/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився

від Херсонського державного університету: Парасочкіна К.В. (довіреність № 01-28/1871 від 14.09.2015)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.05.2016 про повернення позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про вступ в якості особи з самостійними вимогами

по справі № 923/314/16

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

Міністерства освіти і науки України Херсонського державного університету

до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінет Міністрів України

про визнання недійсним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

11.05.2016 року до господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідно до якої просила прийняти позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до провадження та об'єднати її з первісним позовом. Визнати недійсним п.3 рішення Лазурненської селищної ради № 237 від 18.12.2003 року, яким Херсонському державному університету надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,25 га під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник».

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.05.2016 року по справі № 923/314/16 (суддя Сулімовська М.Б.) повернуто позовну заяву і з доданими до неї документами без розгляду по суті, на підставі п. 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Такий висновок суду мотивований тим, що викладені в позовній заяві ФОП ОСОБА_2 вимоги не є тотожними за первісним позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, а тому не можуть бути розглянуті як вимоги третьої особи та повинні бути здійсненні через подання самостійного позову.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Одеської області. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена з невірним застосуванням та порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що в матеріальних правовідносинах з відповідачем перебуває саме ФОП ОСОБА_2, а не Херсонський педагогічний інститут ім. Н.К. Крупської.

Скаржник зазначає, що вона у 2000 році отримала у користування на умовах оренди частини спірної земельної ділянки, відносно якої Лазурненською селищною радою було прийнято рішення № 237, яким надає Херсонському державному університету дозвіл на право користування земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді, чим порушує права фізичної особи, яка було орендарем земельної ділянки на момент прийняття зазначеного вище рішення.

У зв'язку з вищевикладеним апелянт вважає висновок суду про те, що вимоги ФОП ОСОБА_2 не є тотожними вимогами - помилковим.

Представник Херсонського державного університету відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою та прийнятою із дотриманням норм чинного законодавства.

Представники ФОП ОСОБА_2, прокуратури Херсонської області, Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області та Кабінет Міністрів України в судове засідання 17.07.2016 року не з'явились без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Відповідно до ч.2 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Оскільки зазначені вище представники учасники судового процесу в судове засідання 14.07.2016 року не з'явились, без поважним причин, строк розгляду апеляційної скарги закінчується та ніхто із сторін не заявив клопотання про продовження строку розгляду скарги на 15 днів, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю зазначених вище належним чином повідомлених представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні представника Херсонського державного університету, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2016 року ухвалою господарського суду Херсонської області було прийнято до провадження позовну заяву Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Херсонського державного університету до відповідача Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про визнання недійсним та скасування рішення та залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.05.2016 року по справі № 923/314/16 повернуто позовну заяву ФОП ОСОБА_2 із доданими до неї документами без розгляду по суті, на підставі п. 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Повертаючи зустрічну позовну заяву без розгляду, місцевий суд виходив з того, що вимоги ФОП ОСОБА_2 викладені у позовній заяві не є тотожними та мають бути здійснені через подання самостійного позову.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про повернення без розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та вважає, що доводи, заперечення і вимоги викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Відповідно до абзц.2 підп.1.5.п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору (п.5, ч.1 ст. 63 ГПК України)

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

За змістом норми ст. 26 ГПК України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий спір між позивачем і відповідачем.

Самостійними вимогами в розумінні наведеної статті є вимоги особи, яка вважає, що вона також перебуває в матеріальних правовідносинах із відповідачем і її право порушено відповідачем.

Разом з тим, самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (абз. 4 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18).

Предмет позову, як правило, узгоджується з встановленими законом способами захисту.

При цьому положеннями ГПК України не передбачено, що вимоги позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, мають бути ідентичними.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі за позовною заявою Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Херсонського державного університету є визнання недійсним та скасування п.1 рішення Лазурненської селищної ради від 18.12.2003 № 237 «Про припинення права постійного користування земельної ділянки СОТ «Буревісник» та надання дозволу на виготовлення технічної документації по складанню Державного акту постійного користування земельної ділянки Херсонському державному університету»

Предметом позову скаржника є визнання недійсним п.3 рішення Лазурненської селищної ради від 18.12.2003 № 237, яким Херсонському державному університету надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,25 га під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник».

В даному випадку вимоги позову скаржника як третьої особи, яка звернулася з самостійним позовом, тобто предмет позову, не є тотожними вимогам за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Херсонського державного університету

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у справі № 923/314/16 та позовні вимоги у поданій позовній заяві не є тотожними, проте вважає за необхідне також порівняти співвідношення предмета спору у поданих позовах та з'ясувати, чи самостійна вимога позивача (скаржника) стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предмет спору (як об'єкт спору, на який спрямований спосіб захисту) у вказаних позовах є різним, нетотожними, оскільки предметом спору заступника прокурора Херсонської області є визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Лазурненської селищної ради від 18.12.2003р. №237, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 5,25 га Херсонському педагогічному інституту ім.Н.К.Крупської під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник", у зв'язку зі зміною статусу учбового закладу. В той час як в даній позовній заяві фізична особа-підприємець ФОП ОСОБА_2 просить визнати недійсним пункт 3 спірного рішення селищної ради, яким Херсонському державному університету надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,25 га під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник".

Отже, апеляційний суд вважає, що самостійна вимога ФОП ОСОБА_2 не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі за позовом заступника прокурора Херсонської області, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Херсонської області від 13.05.2016 року по справі № 923/314/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Херсонської області від „13" травня 2016 року про повернення позовної заяви без розгляду по справі № 923/314/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено « 15» липня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська