Постанова № 58956209, 12.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 922/297/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №116 від 12.01.2016 р.)

3-ої особи не зявився

відповідача ОСОБА_2 (голова), ОСОБА_3 (дов. №5 від 02.03.2016 р.), ОСОБА_4 (дов. №3 від 15.07.2015 р.), ОСОБА_5 (дог. б/н б/д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1690Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 16 травня 2016 року у справі

за позовомПублічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, м. Київ

доСпоживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський", м. Люботин, Харківська область

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський", в якій просив внести зміни в договір на користування газопроводом № 3 від 01 квітня 2009 року в редакції додаткової угоди № 1 до договору на користування газопроводом від 25 грудня 2015 року, викладеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2016 р. у справі №922/297/16 (головуючий суддя Калініченко Н.В., судді Денисюк Т.С., Аюпова Р.М.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд фактично проігнорував норми чинного законодавства, які вказують на необхідність приведення взаємовідносин сторін у рамки діючого законодавства. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У звязку з відпусткою судді Камишевої Л.М. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2016 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Тихий П.В.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що відсутність претензій позивача до умов спірного договору протягом 7 років його чинності доводить твердження відповідача про відповідність умов договору сучасному законодавству у сфері регулювання відносин між власниками газових мереж та операторами газорозподільної діяльності, в т.ч. типовому договору про користування. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Третя особа вимоги ухвали суду від 21.06.2016 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обовязок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не зявлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 р. між ПАТ "Харківгаз" (користувач) та Споживчим кооперативом з газифікації "Старолюботинський" (власник) було укладено договір №3 на користування газопроводом, відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 якого власник передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування газопровідну мережу (далі - газопровід). Межі відсікання, структурний склад газопроводу та адреса розташування його структурних об'єктів наведені у додатку № 1 "Опис Газопроводу", який є невід'ємною частиною договору. Технічні характеристики газопроводу визначені у проектній та виконавчо-технічній документації ("Опис проектної та виконавчо-технічної документації" додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Газопровід обліковується на балансі власника. Первісна вартість газопроводу становить 4 433 900,00 грн. Знос становить 0,00 грн. Балансова вартість газопроводу на дату укладання договору становить 4 433 900,00 грн. (а.с. 13-15).

Приймання-передача газопроводу здійснюється зі складанням сторонами відповідного акту приймання-передачі. Газопровід вважається переданим користувачеві з дня, наступного з дня підписання акту приймання-передачі газопроводу (п. п. 2.1, 2.4 договору). Разом з газопроводом власник передає користувачу з відповідним актом приймання-передачі копії проектної та виконавчо-технічної документації на газопровід згідно з додатком № 2. Приймання, зберігання і видача технічної документації проводиться відповідно до порядку, визначеного згідно з п. 4.1.13 ПБСГУ (п. 2.5 договору).

Користувач після прийняття газопроводу від власника здійснює його використання в своїй підприємницькій діяльності, шляхом транспортування та постачання природного газу фізичним та юридичним особам - мешканцям північних районів м. Люботин та с. Смородського, які (і тільки які) отримали від власника спеціальні письмові довідки про отримання дозволу кооперативу на підключення до газопроводу. Передача газопроводу в користування не призводить до переходу права власності від власника до користувача. Користувач не має права від свого імені та/чи без згоди власника здійснювати щодо газопроводу будь-які юридичні та фактичні дії, наслідком яких могла б бути подальша зміна форми власності чи власника на газопровід в цілому та на його окремі споруди (п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору, цей договір укладено на 1 (один) рік. Обов'язки та права сторін за цим договором вступають в силу з пізнішої з двох дат: дата підписання сторонами цього договору та підписання обома сторонами акту приймання-передачі газопроводу, - і діють на протязі повного календарного року. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить письмово про бажання його припинити, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, визначених у цьому договору. Зміни умов договору при подовженні строку його дії можливі у письмовій формі, у вигляді додаткових двосторонніх протоколів до договору.

У разі виникнення обставин, які викликають необхідність зміни умов цього договору, одна з сторін повинна попередити про це письмово іншу сторону. Про зміну умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України і становиться невід'ємною частиною цього договору (п. 10.4 договору).

З метою приведення договірних відносин у відповідність до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" ПАТ "Харківгаз" звернулось до Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" з листом № 01-05/2307 від 24.12.2015 р., в якому запропонувало підписати додаткову угоду №1 від 25.12.2015 р. до договору №3 від 01.04.2009 р., викладену за формою, визначеною у додатку №5 до Кодексу газорозподільних систем (а.с. 20).

Власник від пропозиції підписати додаткову угоду відмовився, листом № 001 від 15.01.2016 р. повідомив користувача про те, що додаткова угода № 1 від 25.12.2015 р. суперечить інтересам, цілям та меті, прямо порушує право власності Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" (а.с. 23-24).

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "Харківгаз" до господарського суду Харківської області з позовом про внесення змін до договору.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на ч. 2 ст. 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, відповідно до якого власники газової мережі зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, для внесення змін до договору обовязковою умовою повинна бути наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні цього договору.

Крім названих вище чотирьох умов для зміни договору додатково необхідна ще одна з таких умов:

1) розірвання договору суперечить суспільним інтересам;

2) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відтак, за істотної зміни обставин, у разі встановлення винятковості випадку, для зміни договору за рішенням суду, заінтересованій стороні необхідно довести наявність одночасно пяти умов (чотирьох передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України і однієї з двох, передбачених частиною 4 цієї статті).

Позивач вказує, що в процесі виконання сторонами договору № 3 про користування газопроводом від 01 квітня 2009 року є істотна зміна обставини, якою сторони керувалися при укладанні договору (ч. ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України), а саме - прийнято Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Постанови № 2494 від 30 вересня 2015 року "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", та з огляду на те, що відповідач відмовився підписувати наданий позивачем примірник додаткової угоди № 1 до спірного договору, позивач й був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПАТ "Харківгаз" додатковою угодою № 1 від 25.12.2015 р. до договору № 3 про користування газопроводом від 01.04.2009 р. фактично просить повністю змінити умови договору.

Додаткові угоди за своєю правовою природою можуть доповнювати, змінювати або скасовувати окремі положення основного договору, але аж ніяк не змінювати усі умови договору. Отже, договір в новій редакції не може бути додатковою угодою до попереднього договору, оскільки змінює його зміст повністю.

Крім того, згідно п. 10.4 договору, у разі виникнення обставин, які викликають необхідність зміни умов цього договору, одна з сторін повинна попередити про це письмово іншу сторону. Про зміну умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України і становить невід'ємною частиною цього договору.

Проте, укладання договору на підставі рішення суду в новій редакції суперечить вищевказаним умовам договору.

Таким чином, додаткова угода № 1 від 25.12.2015 р. до договору користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р. та сам договір за своєю правовою природою є різними договорами та не можуть бути ототожнені як один правочин та викладені в одному документі.

З огляду на наведене, беручи до уваги, що позивачем не доведено наявності одночасно умов, передбачених п.1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України та наявності передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України виняткових випадків для зміни договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин, а також враховуючи приписи ст. 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а даною додатковою угодою позивач фактично просить суд примусити відповідача укласти з ним новий договір, що прямо суперечить вимогам Конституції України, колегія суддів зазначає про правомірність та обґрунтованість висновку господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Стосовно апеляційних вимог ПАТ "Харківгаз" колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна заява та апеляційна скарга містять тотожні доводи та твердження. В обґрунтування апеляційної скарги фактично покладені доводи позовної заяви, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження апеляційних вимог, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 р. у справі №922/297/16 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 р. у справі №922/297/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 15.07.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Тихий П.В.