Рішення № 58955936, 12.07.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №917/968/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Артема, 40, м. Київ, 04053

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", вул. Фрунзе, 225/Ветеринарна, 22, м. Полтава, 36003

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 10308,05 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки в порядку регресу.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.11.2012 ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" уклали договір страхування транспортних засобів № АМ.047323 предметом якого є страхування автомобіля "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24.10.2013 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу "Daewoo Nexia", д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

17.01.2014 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області встановлено, що порушення ОСОБА_3, вимог п.п 2.3б та 12.1 ПДР України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку із наслідками, які настали в результаті ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи 25.10.2013 Страхувальник звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

11.12.2013 позивач на підставі Страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт № 3686/13 про визначення вартості матеріального збитку від 07.11.2013, Звіт №3653/12/13 про оцінку автомобіля НОМЕР_3 від 03.12.2013 здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 10808,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18553 від 11.12.2013.

У відповідності зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика (позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (п.1 ст. 1187 ЦК України, відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1188 Цивільного кодексу України, яка передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, зазначено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Тобто, згідно положень статті 1188 Цивільного кодексу України, ОСОБА_3 зобов'язаний здійснити відшкодування шкоди, спричиненої з його вини.

Як досліджено судом, на момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом "Volkswagen Passat", д.н. НОМЕР_2, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Статус" (відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс) № АС/4487373, укладеного на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого відповідач взяв на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована (ОСОБА_3О.)

У відповідності до п. 22.1. ст. 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн на одного потерпілого (п. 9.2. ст. 9 Закону).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, що складає 500,00 грн (п. 12.1. ст. 12 Закону).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування № 1/2015-12/ИР від 10.12.2015, в якій просив здійснити відшкодування шкоди по зазначеній вище страховій події.

Проте, як зазначає позивач, в добровільному порядку регресні вимоги у розмірі 10308,05 грн задоволені не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. п. «г» п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим Правилам дорожнього руху.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача 10308,05 грн страхового відшкодування в порядку регресу є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", 36003, м. Полтава, вул. Фрунзе 225/Ветеринарна 22, (код ЄДРПОУ 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Артема, 40, м. Київ, 04053, № 26503028334127 в AT "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 10308,05 грн страхового відшкодування в порядку регресу, 1378,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д.М. Сірош

p