Рішення № 58955426, 11.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.16 Справа № 904/3959/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області

до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про врегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09 грудня 2015 року, провідний юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням уточнення позовних вимог просить ухвалити рішення про укладення договору в редакції позивача, а саме - Додаток №1 до договору транспортування природного газу №213 від 01.03.2016, який є невід'ємною частиною договору, викласти графу №3 річна потужність 1 747,262 тис.м3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 квітня 2016 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів отримало від ПАТ "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" протокол розбіжностей відповідно до якого відповідач пропонує внести зміни до додатку № 1 до договору №213 від 01.03.2016, а саме: в колонці 3 "потужність" цифру "1747,262" замінити цифрою "821,670". Відповідач наголошує на цифрі "821,670" на підставі того, що ця інформація міститься на офіційному сайті ПАТ "Укртрансгаз". Так, в розділі замовникам відображений перелік фізичних точок виходу газотранспортної системи України в межах ліцензійної діяльності оператора газотранспортної системи. Максимальна добова витрата по точці виходу ГРС-3 м. Кривий Ріг "ПІВНГЗК" ( 821 670 куб.м/добу), яка відображена в переліку, носить суто інформативний характер та показує фактичну максимальну витрату газу, зафіксованої на протязі останніх 5 років. Згідно п.8.2 розділу VIII типового договору транспортування природного газу, у разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmах) за робочих умов комерційних ВОГ. Для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології.

Так, у "Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу" по нитці "ПІВНГЗК" ГРС-3 м. Кривий Ріг реєстраційний номер 004-16 зроблений ДП "Кривбасстандартметрологія" 15 лютого 2016 року складає 1 747,262м3. Внесення вказаних змін до додатку № 1 договору №213 від 01.03.2016 матиме наслідком зміну технічних характеристик комерційного вузла обліку газу, що не передбачено Кодексом газотранспортної системи та суперечить умовам типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Для врегулювання спірних умов договору ПАТ "ПІВНГЗК" направило запит до НКРЕКП від 02.03.2016 №1002/137/88. Згідно отриманої відповіді-роз'яснення НКРЕКП від 29.04.2016 №4377/16.2/7-16: газові мережі ПРАТ "ПІВНГЗК" відповідно до положень глави 1 розділу II Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 кваліфікуються як газорозподільна система у зв'язку з наявністю передачі природного газу іншим споживачам. В розумінні кодексу газотранспортної системи ПАТ "ПІВНГЗК" не є прямим споживачем. Враховуючи роз'яснення НКРЕКП підстави для визначення обсягу договірної потужності за методом вказаним у пункті 8.2. договору - відсутні, а тому величина розподілу потужності визначається згідно п.8.1. договору: "Величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору." ПАТ "ПІВНГЗК" (споживач) планує використовувати потужність 821,670 тис. м. куб./добу, тому наполягає на викладенні додатку №1 у редакції протоколу розбіжностей до договору №213 від 01.03.2016. Крім того зазначає, що викладення додатку №1 у редакції позивача передбачає включення до договору обсягу усіх послуг, наданих споживачам, газопостачання яких здійснюється через фізичну точку виходу з ГТС та через мережі ПАТ "ПІВНГЗК", що дискримінує відповідача у порівнянні з іншими споживачами приєднаними до мережі ПАТ "ПІВНГЗК".

06 червня 2016 року відповідачем надано Статут підприємства, затверджений загальними зборами акціонерів ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" протокол №1 від 29 квітня 2016 року, відповідно загальних положень якого найменування публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" викладене як приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку зі зміною типу товариства.

10 травня 2016 року проведено державну реєстрацію приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191023) із внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2016 найменування відповідача приведене у відповідність з положеннями Статуту товариства та зазначено його назву - приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідач у судове засідання призначене для розгляду справи 11.07.2016 не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. 08.07.2016 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.07.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі начальника Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Харківтрансгаз" (Оператор) та публічним акціонерним товариством "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" (замовник) укладений договір №213 на транспортування природного газу з протоколом розбіжностей від 18.03.2016 до Додатку №1 до договору.

За цим договором оператор надає замовникові послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Згідно п.2.3. договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);

Послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням Додатка №1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування) (п.2.4. договору).

Відповідно до п.2.5. договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Додатки №№1,2,3 є невід'ємною частиною цього договору (п.2.8. договору).

Порядок визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність встановлено у розділі VІІІ договору.

Як зазначено у п.8.1. договору, величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку №1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.

У разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmах) за робочих умов комерційних ВОГ. Для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології.

Додаток №1 до договору транспортування природного газу №213 від 01.03.2016 в редакції позивача визначає річну потужність у кількості 1 747,262262м3, пропозиція відповідача, викладена в протоколі розбіжностей від 18.03.2016 до Додатку №1 до договору, визначає річну потужність у кількості 821,67м3..

Позивач не погоджується з обсягом договірного розподілу потужності, вказаного відповідачем в протоколі розбіжностей до договору до Додатку №1 до договору транспортування природного газу №213 від 01.03.2016, що і є причиною виникнення спору.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015, № 2493.

Цей Кодекс розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів.

Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

За визначенням, наведеним у підп.5 п.1 розділу І "Загальні засади, терміни та скорочення" Кодексу газотранспортної системи:

- розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування;

- потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування.

Тобто, це фактично максимальна (потужність) спроможність газотранспортної системи щодо надання послуг з транспортування природного газу споживачу.

У даному випадку потужність по нитці "ПівнГЗК" ГРС-3 м. Кривий Ріг Реєстраційний номер 004-16 зроблений ДП "Кривбасстандартметрологія" 15.02.2016 складає 1 747,262 тис.м.куб.

Згідно п.8.2 розділу VІІІ Типового договору транспортування природного газу, у разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmах) за робочих умов комерційних ВОГ.

Для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології.

Відповідно до протоколу розрахунку параметрів витратоміра за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу 004-16 "наиболее измеряемый объемный расход при нормальных условиях м.куб/час 72 802,57": 72 802,57м.куб. х24 год. = 1 747,262 тис. м.куб. (а.с.53).

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно включено до графи 3 Додатку №1 до договору потужність у кількості 1 747,262 тис. м. куб.

Доводи відповідача щодо визначення в додатку №1 до договору потужності виходячи із запланованої ним до використання потужності для власних потреб у кількості 821,670 тис.м.куб/добу є безпідставними з огляду на таке.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.07.2016 об'єкт основних засобів "Газопровод от ГРС до ФОК-2" з інвентарним №011345" перебуває на балансі та є власністю ПрАТ "ПівнГЗК".

Газові мережі, тиск яких менше 1.2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування (глава 1 розділу ІІ Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до положень пунктів 1 та 2 глави 1 розділу 3 Кодексу ГРМ, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ.

Власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами ГРМ, та оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобовязані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж), що є державним майном.

Отже, відповідно до чинного законодавства, газові мережі ПАТ "ПівнГЗК" через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою (схема газопостачання ПАТ "ПівнГЗК" міститься в матеріалах справи, а.с.55 том 1).

Між тим, станом на дату укладання договору на транспортування природного газу №213 від 01.03.2016 ПАТ "ПівнГЗК", як власник газових мереж, які згідно з розділом ІІ Кодексу ГРМ кваліфікуються як газорозподільна система, на виконання вимог чинного законодавства не передав Оператору ГРМ зазначені мережі в один із способів, передбачених пунктом 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, та не уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

За таких обставин, відсутні підстави визначати величину договірної потужності виходячи із запланованої відповідачем для використання потужності 821,670 тис.м.куб/добу

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч. 1 ст. 187 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, який затверджено постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015, № 2493.

Відповідно до п.1 глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.

При укладенні договору про транспортування природного газу сторони визначають його зміст на основі типового договору, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.

З наведеного вбачається, що нормами чинного на дату вирішення спору законодавства передбачено укладення договору між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

За таких обставин, враховуючи, що дії позивача узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання Додатку №1 до договору транспортування природного газу №213 від 01.03.2016, який є невід'ємною частиною договору, укладеним на умовах, визначених позивачем та викласти графу №3 річна потужність - 1 747,262 тис.м3, виходячи із приписів чинного законодавства, зокрема, частини 6 статті 179 Господарського кодексу України.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 15, 20 ЦК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання відповідачем, як споживачем права оператора ГТС на укладення договору про транспортування природного газу, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Наведене узгоджується з правовою позицією верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.10.2012 №6-110цс12.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до пункту 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року (зі змінами) №6 "Про судове рішення" у рішенні про спонукання укласти договір господарські суди повинні зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 1 378,00грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Вважати укладеним договір №213 від 01.03.2016 на транспортування природного газу у редакції позивача, а саме Додаток №1 до договору транспортування природного газу №213 від 01.03.2016, який є невід'ємною частиною договору та викласти графу №3 в наступній редакції: "річна потужність" 1 747,262тис.м3.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191023) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (53081, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне, ідентифікаційний код 25698645) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 378,00грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяЄвстигнеєва Н.М.

Повне рішення складено, - 14.07.2016