Ухвала суду № 58955207, 14.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2016 року Справа № 906/1365/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної С.А.на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2016 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016у справі№ 906/1365/15Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Романівсервіс",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_1,прозвернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

17.06.2016 Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної С.А. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі касаційної скарги, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: комплекс, частина майнового комплексу зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 1183,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме, частину будинку комбінату ПОН загальною площею 464,3 кв.м., адмінбудинок загальною площею 670,4 кв.м., гараж загальною площею 48,4 кв.м., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №21 від 09.07.2007, яка становить 8471107,75 грн., шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" за вартістю 2578000,00 грн., визначеною оцінювачем в Звіті про експертну незалежну оцінку майна

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016, у позові відмовлено.

Виходячи з того, що визнання права власності є майновою вимогою заявник касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", тобто 61872,00 грн. (51560,00 грн. (2% ціни позову) х 120%).

Таким чином, додане до касаційної скарги платіжне доручення №162698 від 15.06.2016 на суму 1653,00 грн. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Пунктом 5 частини першої статті 1113 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд повертає касаційну скаргу без розгляду, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Виходячи з того , що 26.05.2016 року була винесена постанова Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі, то строк оскарження зазначеної постанови закінчився 15.06.2016.

Позивач з касаційною скаргою звернувся 17.06.2016 (згідно відтиску штемпеля на конверті доданого до касаційної скарги), тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Статтею 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Однак, у матеріалах касаційної скарги відсутнє клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної С.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2016 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі №906/1365/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Л.А. Гольцова

Судді Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова