Постанова № 58954392, 16.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 р. Справа № 804/2161/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНІКОЛЬ» до Міжрегіонального Головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 258-11 від 23.03.2016 року, винесену Міжрегіональним головним управлінням ДФС Центральним офісом з обслуговування великих платників податків;

визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 28.03.2016 року № 6592/10/18-10-23-26, винесене Міжнародним головним управлінням ДФС Центральним офісом з обслуговування великих платників податків в особі заступника начальника ОСОБА_6

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств 2014 року у позивача рахувалась переплата з податку на прибуток, яка рахувалась в рахунок зменшення податкових зобовязань платника податків при сплаті податку на прибуток у звітному 2015 році. Таким чином, ніякого узгодженого податкового зобовязання, яке б не було сплачено позивачем у 2015 році на дату винесення податкової вимоги не було та і не могло бути, що свідчить про протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що податковий борг позивача розрахований відповідно до алгоритму контролю податкової декларації з податку на прибуток підприємства, які заносяться до інтегрованої картки платника податків автоматично.

Ухвалою від 12.05.2016 року вжито заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію податкової вимоги № 258-11 від 23.03.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 6592/10/18-10-23-26 від 28.03.2016 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» подано до податкового органу декларацію від 27.02.2015 року з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2014 рік.

Відповідно до графи 13.5.2 додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток зазначено про зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах у сумі 3812579,00 грн. та у графі 13.7 того ж додатку позивач відніс суму у розмірі 6842392,00 грн. фактично сплачених ним податків на наступний звітний період, тобто 2015 звітний рік (3812579,00+6842392,00=10654971,00)

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2014 рік, які досліджені судом.

З матеріалів справи вбачається, що на протязі звітного 2015 року ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» сплачено суми авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2015 року у розмірі 585887,00 грн., від 25.02.2015 року у розмірі 585887,00 грн., від 16.03.2015 року у розмірі 592975,00 грн., від 30.04.2015 року у розмірі 591975,00 грн., від 26.05.2015 року у розмірі 591975,00 грн., від 23.06.2015 року у розмірі 591975,00 грн., від 28.07.2015 року у розмірі 591975,00 грн., від 25.08.2015 року у розмірі 591975,00 грн., 22.09.2015 року у розмірі 591975,00 грн., від 21.03.2014 року.

Також, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію від 26.02.2016 року з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2015 року, в якій зазначено у рядку 16 ЗП зменшення суми нарахованої суми податку у розмірі 10904103,00 грн.

На підставі вищезазначеного податковим органом прийнята податкова вимога від 23.03.2016 року № 258-11, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 50761,35 грн., у тому числі податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів сума податкового боргу за основним платежем складає 3024236,55 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28.03.2016 року № 6592/10/18-10-23-86.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що податковим органом протягом періоду визначення заборгованості ані камеральні, ані фактичні перевірки не проводились, акти та рішення щодо визначення зобовязань до позивача не направлялись.

Крім того, Позивачем раніше оскаржувалися дії Відповідача - Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а саме Дніпропетровським окружним адміністративним судом 07.07.2015 року прийнято Постанову по справі № 804/7249/15, яка була залишена без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року.

Згідно вказаних рішень судів, визнано протиправними дії Відповідача щодо відображення в картках особових рахунків по підприємству Позивача даних щодо суми заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 498087199 грн., оскільки вказані суми є неузгодженими, у зв'язку з чим у податкового органу відсутні будь-які правові підстави для внесення коригувань до карток особового рахунку.

Також ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 соку по вказаній справі № 804/7249/15 зазначено, що без винесення податкового повідомлення-рішення та за відсутності самостійного подання платником податків уточнюючої декларації у податкового органу відсутні визначені законом підстави для внесення змін до облікової картки платника податків.

Але, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган за аналогічних у тій справі підстав визначив суму боргу та вніс її до облікової картки. .

Тому, суд робить висновок, що нарахована заборгованість у розмірі 3024236,55 грн. склалась без врахування вищенаведених рішень судів, та виникла при отриманні звітності (та відповідної сплати податків) зі сторони ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ», виходячи із відомостей облікової картки щодо наявності заборгованості Позивача у розмірі 4980871,99 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.54.3. ст.53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення обєктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно абз. 4 пп. 57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобовязання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключено з дня виникнення податкового боргу.

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє право податкової застави.

Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача був сформований всупереч норм ПК України, зазначена податкова вимога від 23.03.2016 року № 258-11 є протиправною та підлягає скасуванню.

В свою чергу, рішення про опис майна у податкову заставу від 28.03.2016 року № 6592/10/18-10-23-86 прийнято з порушенням пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України, п.2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому також є протиправним і відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №258-11 від 23.03.2016 року, що винесена Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 28.03.2016 року № 6592/10/18-10-23-26, що винесена Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 46741,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального Головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 червня 2016 року

Суддя ОСОБА_1