Ухвала суду № 58954010, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 755/4234/16 ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/ 9126/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.Н. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: за участю: представника ЖБК „Буревісник 3" Роман В.Г.

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2015 року

по цивільній справі за заявою ОСОБА_4 про скасування судового наказу

в с т а н о в и л а :

7 квітня 2016 року Дніпровським районний судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_4 на користь ЖБК Буревісник-3» заборгованості за утримання будинків, прибудинкової території, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, централізоване опалення, газопостачання у розмірі 11 672,64 грн. та судового збору в розмірі 689,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року у заяву ОСОБА_4 в особі її представника ОСОБА_5 про скасування судового наказу, залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року було виправлено описку в ухвалі суду від 17 травня 2016 року у написанні прізвища заявника ОСОБА_4

Не погоджуючись із судовим наказом представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування.

У поданій апеляційній скарзі представник заявника вказував на те, що судом неправомірно видано судовий наказ, оскільки долучені стягувачем до заяви про видачу судового наказу матеріали не є документами, які свідчать про безспірність вимоги коштів, не свідчать про належність витребовуваних коштів саме стягувану. Матеріали справи не містять первинних документів, які свідчили б про фактичне надання зазначених житлово-комунальних послуг саме стягувачем, в зазначених ним обсягах, що зазначені одноособово ним з наданому розрахунку, не підтверджених документально. Також відсутні акти звірки, та докази отримання житлово-комунальних послуг в зазначених обсягах та належної якості споживачем.

Суд видаючи судовий наказ не врахував роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», зокрема, в пунктах 5, 9, 13.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник ЖБК «Буревісник - 3» не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

07 квітня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЖБК «Буревісник-3» заборгованості за утримання будинків, прибудинкової території, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, централізоване опалення, газопостачання у розмірі 11 672,64 гривень та судовий збір у розмірі 689 гривень.

Відповідно до ст. 309 -1 ЦПК України судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена ч. 1 ст. 96 ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України 20.04.2016 року у постанові, ухваленій за результатом розгляду цивільної справи №6-2951цс15, згідно якої відповідно до зазначених норм Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

З наведеного вбачається, що на час розгляду заяви про видачу судового наказу у суду першої інстанції не було підстав вважати, що між стягувачем та боржником відсутні правовідносини пов'язані із вирішенням питання щодо заборгованості за оплату фактично наданих житлово-комунальних послуг.

А відтак відсутні підстави для скасування судового наказу у відповідності до положень ст. 309 - 1 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 -1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги без посередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: