Рішення № 58954006, 29.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

ПоліщукН.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, третя особа - відкрите акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою Рассолової Анастасії Олександрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ПАТ «СК «Країна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ВАТ НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року рішення від 4 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «СК «Країна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність

_____________

Справа № 758/10356/14-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/7845/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Позивач, зокрема, посилається на ті обставини, що судом не взято до уваги, що виплата страхового відшкодування була здійснена відповідно до вимог законодавства та умов договору страхування без урахування фізичного зносу автомобіля. Крім того, суд не врахував, що рахунок-фактура СТО є належним доказом понесених на ремонт витрат.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «СК «Країна» - Пономарьов А.О. подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року залишити без змін.

Представник третьої особи ВАТ НАСК «Оранта», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 19 березня 2013 року сталася ДТП за участю автомобіля марки Nissan Armada, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, та автомобіля марки Subaru, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вказаній ДТП (том І, а. с. 7).

У результаті пригоди автомобіль ОСОБА_8 отримав механічні пошкодження.

На час вчинення ДТП транспортний засіб Nissan Armada, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_8, був застрахований у ПАТ «СК «Країна» на підставі договору добровільного страхування № ТЗ0000781 від 25 червня 2012 року (том І, а. с. 5).

З метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням в ДТП застрахованого транспортного засобу Nissan Armada, державний номерний знак НОМЕР_1, було складено звіт № 1461/2 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу та калькуляцію № 1461Р/2 до нього, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту складає 32566,32 грн. з ПДВ (без урахування фізичного зносу), та розмір збитку складає 16023,07 грн. з ПДВ (з урахування фізичного зносу) (том І, а. с. 10-12, 51-55).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу Nissan Armada, державний номерний знак НОМЕР_1, ТОВ «Аскольд ЛЦ» складено рахунок-фактуру № 112 від 22 березня 2013 року, відповідно до якого вартість ремонту склала 32555,00 грн. (том І, а. с. 13).

1 квітня 2013 року страхувальником ОСОБА_8 подано до ПАТ «СК «Країна» заяву про виплату страхового відшкодування (том І, а. с. 14).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування № ТЗ0000781 від 25 червня 2012 року, ПАТ «СК «Країна» було складено страховий акт № 36/27447/2.1.5.1 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, на суму 31755,00 грн., з яких: вартість відновлювального ремонту складає 32555,00 грн.; франшиза складає 800,00 грн. (а. с. 15).

16 травня 2013 року ПАТ «СК «Країна» виплатило страхове відшкодування у розмірі 31755,00 грн. на рахунок СТО ТОВ «Аскольд ЛЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 872 від 25 квітня 2013 року (а. с. 16).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4200976 від 10 жовтня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» з лімітом за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000,00 грн., із нульової франшизою (том І, а. с. 213, 214).

29 серпня 2013 року ВАТ НАСК «Оранта» сплатило позивачеві страхове відшкодування на суму 16023,07 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, щосума матеріальної шкоди знаходиться у межах ліміту відповідальності за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а рахунок-фактура не підтверджує розмір реально понесених витрат на ремонт автомобіля.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положення ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору

Пунктами 9.1, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У ст. 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Згідно звіту № 1461/2 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеному 3 квітня 2013 року, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу визначено на рівні 0,6516, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - у розмірі 16023,07 грн. Саме цю суму й сплатило ВАТ НАСК «Оранта» позивачеві.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно роз'яснення п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Також відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України вказаний висновок Верховного Суду України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Країна» підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 15732,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу РассоловоїАнастасії Олександрівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, третя особа - відкрите акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» матеріальну шкоду у розмірі 15732,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук