Ухвала суду № 58953818, 07.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р.Справа № 818/227/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2016р. по справі № 818/227/16

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 (далі по тексту уповноважена особа, відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту Фонд), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просив суд:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 001-18827-170215 від 17.02.2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем;

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно виплатити відшкодування за договором банківського вкладу № 001-18827-170215 від 17.02.2015 р.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа) таку інформацію.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 р. по справі № 818/227/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 р. по справі № 818/227/16, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що перелік випадків, коли Фондом не відшкодовуються кошти вкладників, закріплений у ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є вичерпним, при цьому відповідачем не наведено жодної з обставин, які у розумінні ст.26 цього Закону є підставами для відмови у відшкодуванні коштів. Зазначив, що подані відповідачем матеріали не містять фактичних даних, що беззаперечно доводили б наявність підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання договору нікчемним. Укладений договір не передбачає передачу майна позивачу, натомість, позивач передає ПАТ «Дельта Банк» майно у вигляді грошових коштів, зазначений договір не передбачає надання позивачу жодних пільг (переваг). Отже, відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 001-18827-170215 від 17.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, за п.7 ч.3 ст.38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що умови вищезазначеного договору банківського вкладу не містять прямої заборони внесення коштів на рахунок позивача від іншої особи (фізичної або юридичної), заборони внесення коштів з іншого рахунку. Фактичне внесення коштів на рахунок позивача в сумі 2216,00 доларів США підтверджується платіжним дорученням, випискою по рахунку позивача, а також протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15.09.2016 року. Вважає, що у разі заборони банком надходження коштів на рахунок позивача шляхом банківського переказу банк мав відмовити у зарахуванні коштів на рахунок позивача, а договір повинен був вважатися неукладеним. Однак, банком цього зроблено не було, а продовжено повністю обслуговувати рахунок позивача відповідно до умов договору. Вказує, що наслідки нікчемності договору банківського вкладу, на які посилається відповідач, передбачають повернення коштів на рахунок, з якого вони були перераховані, однак всупереч нормам ст.216 Цивільного кодексу України відповідачем цього зроблено не було. Стверджує, що постановою правління Нацбанку від 30.10.2014 р. № 692/БТ було передбачено можливість банку здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови, та за процентними ставками не вище, ніж середні по банківській системі. Тобто, постанова правління Нацбанку від 30.10.2014 року № 692/БТ передбачала можливість відкриття нових рахунків, залучення коштів від фізичних осіб, однак, судом першої інстанції не було надано оцінки цій обставині. При цьому, рішення Нацбанку про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії проблемних в силу ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, зазначена постанова Нацбанку не оприлюднювалась, а відтак, позивач не був та не міг бути обізнаним про запроваджені обмеження у діяльності банку та віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних. Крім того, зазначив, що визнання даного правочину нікчемним як такого, що порушує публічний порядок, потребувало визнання його недійсним судом, при цьому, обовязковою умовою мало бути встановлення вини сторін та умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак, у спірних відносинах цих вимог дотримано не було. Вказує, що невідшкодування позивачеві його вкладу у ПАТ «Дельта Банк» є позбавленням позивача права власності на власне майно (вклад), а такі дії відповідача суперечать ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Пояснив, що в порушення вимог постанови НБУ від 30.10.2014 року № 629/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» було здійснено перерахування та розміщення грошей на рахунку позивача та інших осіб шляхом подрібнення вкладу ОСОБА_3, чим створено перевагу останньому перед іншими добросовісними вкладниками Банку шляхом виплати на користь зазначеної особи через третіх осіб, у т.ч. позивача по справі, всієї суми вкладу за рахунок бюджетних коштів Фонду, що у свою чергу, призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних підстав. Вказує, що пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», що є обовязковими для застосування сторонами договору, заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Отже, договір банківського вкладу (депозиту), укладений позивачем, є нікчемним в силу п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З посиланням на ч.2 ст.37, ч.2, п.7 ч.3, ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч.1 ст.204, ч.1 ст.215 ЦК України вказує, що спірний правочин є нікчемним сам по собі в силу закону, встановлення його нікчемності в судовому порядку не вимагається, а відтак, у першого відповідача були наявні повноваження щодо виявлення та фіксації нікчемного правочину та застосування відповідних наслідків. Пояснив, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений з позивачем по справі, є нікчемним також з підстав порушення ним публічного порядку, що виявилось у намаганні отримати кошти не з банківської установи у порядку, встановленому ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а від Фонду державної установи. З огляду на викладене, вважає, що позивача правомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки він не має права на таке відшкодування.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір № 001-18827-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США. Згідно з пунктом 1.3 зазначеного договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та по 18.05.2015 року включно (а.с. 12).

Грошові кошти в сумі 2216 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 № 26300113003296 платіжним дорученням 17.02.2015 року № 45971360 (а.с. 13) його батьком ОСОБА_3.

02.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 27-28), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" ОСОБА_2В (а.с. 29).

ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно (а.с. 30).

ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно (а.с. 31).

ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року, прийнятим відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" розпочата процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (а.с. 32, 33). Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-51 цього Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Листом від 23.09.2015 року № 8821/2627 тимчасова адміністрація АТ "Дельта Банк" повідомила ОСОБА_1 про нікчемність його договору банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 року № 007-18827-170215 з ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 11).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 001-18827-170215 від 17.02.2015 р., визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зобовязання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 001-18827-170215 від 17.02.2015 р. у ПАТ «Дельта Банк».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У відповідності до ч.1 ст.27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставин, передбачених частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Згідно з п.п.1, 2, 4, 6 частини 2 статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Як встановлено частинами 2, 3 ст.27 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

За нормами частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону (частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI).

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У свою чергу, відповідно до ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд :

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Таким чином, для правильного вирішення спору такої категорії справ необхідно перевірити підстави, з яких визнано договір нікчемним, у розрізі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З матеріалів справи вбачається, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним правочину договору банківського вкладу № 001-18827-170215 від 17.02.2015 року на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання обов'язків, передбачених ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 29.05.2015 р. № 408 створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" (далі - Комісія). Робота даної комісії була продовжена до 01.10.2015 р. наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 07.08.2015 р. № 691 (а.с. 34-36).

За результатами роботи Комісії останньою складено протокол від 15.09.2015 р. з додатком, яким встановлено, що у звязку із укладенням між банком та фізичними особами після 16.01.2015 р. договорів банківського вкладу, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Більш того, переважна більшість укладених договорів банківського вкладу (депозиту) містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку. Однак, фактично кошти вносились третіми особами, що є порушенням умов договору та Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с. 48-49).

На підставі наведеного, Комісією було запропоновано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 16.09.2015 р. № 813 застосовано до договору № 001-11827-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая» у доларах США від 17 лютого 2015 року наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.41-46).

З матеріалів справи вбачається, що договором № 001-18827-170215 банківського вкладу (депозиту) Найкращий від Миколая у доларах США від 17.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, не передбачено перерахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої фізичної особи.

Відповідно до п.1.1 договору всі визначення у цьому договорі вживаються у значенні, встановленому Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ Дельта Банк, надалі за текстом Правила, які оприлюднені на сайті www.deltapremier.ua. Вкладник підтверджує своє розуміння і погодження з тим, що умови Правил підлягають застосуванню до взаємовідносин між Вкладником та Банком з приводу отримання та користування банківськими послугами, в тому числі з приводу розміщення вкладу.

Із підписанням цього Договору Вкладник засвідчує, що він ознайомлений з Правилами та погоджується вважати їх обовязковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору (п.2.2 Договору).

Таким чином, позивач, підписавши даний договір, засвідчив свою обізнаність з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ Дельта Банк, зокрема, і пунктом 5.11 цих Правил, однак, незважаючи на встановлене цим пунктом обмеження щодо внесення коштів на користь вкладника від третіх осіб, повністю сформував суму вкладу за рахунок коштів третьої особи ОСОБА_3

З огляду на викладене, вказана операція є незаконною, оскільки позивач, всупереч вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк", а також умов самого договору, отримав на свій вкладний (депозитний) рахунок шляхом переказу коштів з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який йому не належить.

17.02.2015 року, тобто, у день підписання договору, позивачем кошти на свій депозитний рахунок не вносились.

Колегія суддів відмічає, що відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

За визначенням ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, статтею 633 ЦК України встановлена пряма заборона на надання переваги одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, а також передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій статті 633 ЦК України та правилам, обовязковим для сторін при укладенні та виконанні публічного договору, є нікчемними (ч.6 ст.633 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що у розумінні ст.633 Цивільного кодексу України договір № 001-18827-170215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США, укладений 17.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є публічним, тобто, не передбачає надання будь-яких переваг одним вкладникам перед іншими або зміни умов договору для одних вкладників порівняно з іншими.

Слід відмітити, що Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ Дельта Банк, затвердженими ОСОБА_4 директорів ПАТ Дельта Банк від 20.03.2013 року, які є публічними та однаковими для всіх споживачів банківських послуг, повний текст яких розміщений на офіційному сайті Банку, та які підлягають обовязковому застосуванню до спірних відносин, не передбачено виключень в частині надання права на здійснення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третіх осіб.

Натомість, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів від третьої особи прямо заборонено пунктом 5.11 цих Правил (а.с.38).

Банк, прийнявши виконання цього договору у вигляді перерахування на депозитний рахунок позивачки коштів третьою особою ОСОБА_3, тобто, у спосіб, не передбачений вищевказаним договором, надав неправомірні переваги позивачеві порівняно з іншими вкладниками, для яких би договір, виконаний шляхом перерахування суми вкладу з рахунку третьої особи, вважався б неукладеним.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про нікчемність договору № 001-18827-170215 від 17.02.2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що кошти, внесені на рахунок № 26300113003296 ОСОБА_3 17.02.2015 року в сумі 2216,00 доларів США, не набули статусу вкладу ОСОБА_1 у розумінні п.1.8 Договору та п.3 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за визначенням ст.2 Закону № 4452-VІ, проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 р. № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" (а.с.37) та наказу ПАТ "Дельта Банк" від 03.11.2014 р. № 2650 "Щодо стабілізації банку" (а.с. 40), банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, незважаючи на заборону, ПАТ Дельта Банк було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з позивачем, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 р. № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є обовязковою для виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

Та обставина, що постановою Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 ПАТ Дельта Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку постановою від 30.10.2014 року.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що постановою правління Нацбанку від 30.10.2014 року № 692/БТ передбачена можливість банку здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови та за процентними ставками не вищими, ніж середні по банківській системі, оскільки цією ж постановою Нацбанку прямо заборонено здійснення операцій, що збільшують гарантовану суму відшкодування Фондом за вкладами фізичних осіб.

З комплексного аналізу пунктів 1.1 і 1.2 наказу № 2650 від 03.11.2014 року, прийнятого на виконання даної постанови Нацбанку, не вбачається, що банку дозволено укладати нові договори банківського вкладу, а надано можливість збільшувати суму вкладу за договорами, укладеними до дати видання цього наказу (зокрема, збільшувати розмір вкладів за рахунок відсотків), з дотриманням певних обмежень щодо загального обсягу таких операцій та процентних ставкок за ними.

З приводу тверджень позивача про те, що у разі заборони банком надходження коштів на рахунок позивача шляхом банківського переказу, банк повинен був відмовити у зарахуванні коштів на рахунок позивача, а сам договір повинен був вважатись неукладеним, однак, банк, цього не зробив, а продовжив обслуговування рахунок позивача відповідно до умов договору банківського вкладу, колегія суддів зазначає, що нікчемність правочину виявляється уповноваженою особою незалежно від факту виконання сторонами умов договору.

Також, відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, та обставина, що банком не було відмовлено у зарахуванні коштів на рахунок позивача, не є підставою вважати договір банківського вкладу № 001-18827-170215 від 17.02.2015 року дійсним.

Доводи позивача про відсутність у уповноваженої особи права на встановлення нікчемності правочинів та застосування наслідків такої нікчемності без відповідного судового рішення, є необґрунтованими з огляду на приписи п.п.4, 6 ч.2 ст.37, ч.ч.2, 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 цього Закону, повідомлення сторони за цими договорами про нікчемність таких договорів, вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності вищезазначених правочинів є прямим обовязком уповноваженої особи Фонду.

При цьому, слід відмітити, що своїм рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року делегував всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 року, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто в тому числі повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорі) ОСОБА_2

Таким чином, за приписами вказаних вище норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноваженій особі Фонду для визнання правочинів нікчемними не потрібно було вчиняти будь-яких дій. Правочин є нікчемним сам по собі в силу закону, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правочин у формі договору №001-18827-170215 банківського вкладу (депозиту) Найкращий від Миколая» у доларах США від 17 лютого 2015 року є нікчемним в силу закону, а відтак, визнання цього правочину недійсним у судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, визнавши нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) № 001-18827-170215 від 17.02.2015 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, та не включивши позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій уповноваженої особи щодо визнання нікчемним вищезазначеного договору банківського вкладу (депозиту), визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобовязання уповноваженої особи ОСОБА_2 подати додаткову інформацію до Фонду щодо ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2016р. по справі № 818/227/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.07.2016 р.