УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2016 р.Справа № 818/367/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. по справі № 818/367/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області
про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1А.) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ТУ ДСА в Сумській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДКСУ у Сумській області), в якому просить:
- визнати дії ТУ ДСА України в Сумській області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р., відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") неправомірними;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р., відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року по справі № 818/367/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") .
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року по справі № 818/367/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України зазначив, що ТУ ДСА в Сумській області не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивача. Пояснив, що статтею 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р.), ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, а посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги вказаних законів щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, та в частині внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у т.ч. з метою збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм збільшених посадових окладів. Відповідна постанова прийнята урядом лише 02.09.2015 року та набрала чинності 09.09.2015 року. У звязку з чим, вважає, що до 09.09.2015 року у ТУ ДСА в Сумській області не було підстав нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 26.10.2014 року та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі, з приводу якого колегія суддів зазначає наступне.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зупиняє провадження у справі або має право зупинити провадження у справі, визначений положеннями ст.156 КАС України.
Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
При цьому, іншими причинами, ніж ті, перелік яких визначений ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, на зупинення провадження у справі, є не будь-які обставини, а лише ті, які перешкоджають подальшому судовому розгляду справи та не можуть бути усунені на даній стадії адміністративного процесу, або роблять недоцільним розгляд справи, оскільки за час зупинення можуть з'явитися важливі для справи обставини, неврахування яких може вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення.
Таким чином, такі (інші) причини повинні бути зумовлені об'єктивними обставинами.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що зупинення провадження за клопотанням сторони є правом, а не обовязком суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, поставивши питання про зупинення провадження у даній справі до терміну, встановленого судом, не навів обєктивних причин, які б унеможливлювали або ускладнювали розгляд справи.
Колегія суддів, не заперечуючи обовязковості врахування правових позицій Верховного Суду України при розгляді справ, вказує, що в даному випадку розгляд Верховним судом України справи № 820/4653/15 за позовом іншої особи до іншої судової адміністрації та суду про стягнення заборгованості по заробітній платі працівникам апарату суду не є обставиною, яка у розумінні ст.156 КАС України унеможливлює вирішення даної справи.
Відповідач не зазначив, у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи Верховним Судом України справи № 820/4653/15, не навів обставин, які свідчать про те, що дані справи є взаємоповязаними.
Твердження відповідача про те, що вирішення даної справи на користь позивача до розгляду Верховним Судом України справи № 820/4653/15 може призвести до неправомірних стягнень коштів Державного бюджету України та подальшої неможливості їх повернення, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від № 1 від 30.03.2004 р. ОСОБА_1 призначено по переведенню з Шосткинського міського суду та Шосткинського районного суду на посаду секретаря судового засідання в Шосткинському міськрайонному суді (а.с.10). Вказане також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.12-18).
Згідно з п. 6 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" посада секретаря судового засідання віднесена до шостої категорії посад державних службовців.
Листом від 14.05.2015 року № 04-3313/15 ТУ ДСА в Сумській області відмовило в затвердженні змін до штатного розпису Шосткинського міськрайонного суду з урахуванням окладів працівників апарату суду, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", та повідомило, що станом на 04.05.2015 року Кабінетом Міністрів України не внесені відповідні зміни у постанову № 268 від 09.03.2006 року, тому застосовуються розміри посадових окладів, передбачені додатками 45-47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (а.с.11).
Невиплата ТУ ДСА в Сумській області заробітної плати позивачу в розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 р. по 09.09.2015 р. - відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", а відтак, відповідач, виплачуючи позивачеві заробітну плату з розміру посадового окладу у 1218 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 07.07.2010 р.) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.
Водночас відповідно до ст. 149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу".
У свою чергу, за змістом ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 700).
При цьому, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 482, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" становила 1218,00 грн.
З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.
14.10.2014 р. прийнято Закон України "Про прокуратуру", який набрав чинності 26.10.2014 р., п. 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Таким чином, з 26.10.2014 р. за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах, а правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо), не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Абзац 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" був прийнятий після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між однопредметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, саме Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року має пріоритет у спірних відносинах
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з огляду на принцип законності (пріоритет закону над підзаконними актами) правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 14.10.2014 року, застосуванню не підлягають.
За таких обставин, з 26.10.2014 р. працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.
Виходячи з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 р. та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08.11.2005 р. у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.
З 01.01.2015 р. набрали чинності Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI, та Закон України від 28.12.2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік", якими встановлено, що норми і положення ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів ніж Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 року.
Проте делеговане Кабінету Міністрів України з 1 січня 2015 року повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності 09.09.2015 р.), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
Разом з цим, з 29.03.2015 р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015, № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів.
Підпунктом 2 п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
02.03.2015 р., тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 п. 1 Закону № 217-VIII з абз. 3 п. 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на ч. 3 ст. 69, ст. 129, ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Внісши такі зміни, законодавець фактично повторно делегував Кабінету Міністрів України право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.
Проте, Закон України від 02.03.2015 року № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності з 13.03.2015 р., а Закон України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" - з 29.03.2015 р., тобто пізніше у часі, а тому саме останнім із названих законів, з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону "Про Державний бюджет України на 2015 рік", необхідно керуватися при визначенні розмірів посадових окладів працівників апаратів судів.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок про те, що з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 р. по 09.09.2015 р. - відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Дана правова позиція повністю відповідає Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 3 "Про Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів", згідно висновку якої до 26.10.2014 р. посадові оклади працівників апарату судів мали виплачуватися у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 268, але не менше місячної мінімальної заробітної плати 1218 гривень. З 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. посадові оклади працівників апарату судів мали виплачуватися у розмірах, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру". З 29 березня по 8 вересня 2015 року посадові оклади працівників апарату судів мали виплачуватися у розмірах, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". З 09.09.2015 р. посадові оклади працівників апарату судів мали виплачуватися у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 644.
Згідно з пп.11 п.4 Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації, затвердженого Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011 р. (чинного до 15.07.2015 року), територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання, зокрема, здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.
У відповідності до п.п.4.3, 4.5, 4.12 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації, від 15.07.2015 р. № 104 (чинного з 15.07.2015 року) Територіальні управління здійснюють функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів; узагальнюють потреби місцевих загальних судів у матеріально-технічному забезпеченні та здійснюють забезпечення в межах бюджетних асигнувань; здійснюють у межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів місцевих загальних судів.
Отже, взявши на себе обовязок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому не внісши необхідних змін до закону про Держаний бюджет, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обовязку державу представляють органи Державної судової адміністрації, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТУ ДСА в Сумській області про визнання неправомірними дій відповідача, зобовязання ТУ ДСА у Сумській області здійснити позивачці перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р., відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.
При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому, у відповідності до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо у позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було встановлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1378 грн.
Таким чином розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 1102,40 грн.
Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Сумській області апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року по справі № 820/367/16, становить 1212,64 грн.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Сумській області.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. по справі № 818/367/16 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 37970404) на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.07.2016 р.
Судове рішення № 58953816, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 07.07.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 818/367/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: