Ухвала суду № 58953715, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/46429/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 806/5351/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Авто» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут-Авто» звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000562202 від 09 жовтня 2014 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 року приєднано Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Авто».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000562202 від 09 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88916,00 грн. у т.ч.71133,00 грн. - за основним платежем та 17783,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки позивача №5763/06-08-15-01 від 22.09.2014 року про безпідставність формування податкового кредиту по господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ «Укр-Тест-Стандарт», ТОВ «Едміт», ТОВ «Суматра-В» у зв'язку з тим, що до перевірки не було надано документального підтвердження їх реального виконання та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та відсутності їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дотримався правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» є органом з сертифікації продукції, акредитованим на відповідність вимогам ISO/ІЕС 17065:2012, про що свідчать дані сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (витяг з сайту наявний в матеріалах справи).

Позивач має випробувальні лабораторії, акредитовані на відповідність вимогам ДСТУ ISO/ІЕС 17025, що підтверджується атестатом про акредитацію, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно укладеної між позивачем і ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» угоди про співробітництво в галузі сертифікації від 26.11.2013 року (т.1 арк.с. 247 - 248) ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» доручає, а позивач бере на себе зобов'язання на проведення сертифікаційних випробувань зразків продукції у відповідності до галузі акредитації виконавця (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладені декілька угод про співробітництво. Кожна угода визначала обов'язки сторін по окремих галузях сертифікації, зокрема, окремо угода була укладена на проведення сертифікації паливно-мастильних матеріалів і окремо - на проведення сертифікації транспортних засобів. По спірних господарських операціях в межах угоди від 26.11.2013 року сторонами виконувались сертифікаційні роботи щодо паливно-мастильних матеріалів, що також підтверджується первинними документами та податковими накладними, в яких вказані реквізити саме цієї угоди.

Окрім того, в рамках виконання угоди окремі сертифікаційні роботи виконувались безпосередньо випробувальною лабораторію позивача (аналіз документації замовника). ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» проводило випробування продукції на відповідність нормативної документації та видавало сертифікати на підставі випробувань та документації позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішеннями сторін угоди (т.1 арк.с. 250, т.2 арк.с. 1 - 7).

В рамках виконання угоди ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» виконувались послуги з проведення сертифікації паливно-мастильних матеріалів за укладеними позивачем договорами з замовниками, що підтверджується відповідними двосторонніми рішеннями, в яких вказаний кінцевий замовник послуги (т.1 арк.с. 250, т.2 арк.с. 1 - 7). Факти виконання спірних послуг підтверджені належним чином оформленими первинними документами: актами виконаних робіт (арк.с. 180- 189), податковими накладними (т.1 арк.с. 170 - 179), бухгалтерськими регістрами по рахунку 631 (т.1 арк.с. 102 - 103).

Виконані послуги по оформленню сертифікаційних випробувань паливно-мастильних матеріалів з видачею відповідних сертифікатів для замовників позивача - ТОВ «Компанія Інтергші», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Астра», ТОВ «ТД «Манго-Трейд» підтверджуються актами виконаних робіт (т.1 арк.с. 104 - 107, 109 - 111), тобто, результати послуг використані в господарській діяльності позивача.

Висновки стосовно того, що послуги мають бути підтверджені програмами випробувань; відбором зразків продукції для сертифікації; складанням акту відбору та ідентифікації зразків; наданням виконавцем - ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» протоколу проведених випробувань; передачею виконавцем позивачу належним чином оформленої документації з випробувань, не відповідають вимогам законодавства, адже такі документи не є первинними документами в розумінні закону.

Крім того, у заяві ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» про приєднання до касаційної скарги наявні відповідні докази декларування ПДВ за спірними господарськими операціями.

Придбані у спірного контрагента результати послуг були використані в господарській діяльності, а саме - включені у собівартість реалізованих послуг з перевірки відповідності колісних транспортних засобів з проведенням випробувань з метою сертифікації, які оформлені між позивачем і замовниками актами здачі-приймання робіт (виконаних послуг), а саме - реалізовані з націнкою таким контрагентам позивача: ТОВ «Автопром Сертифікат» (т. 1 арк.с. 94 - 97, 108, 157 - 169), ТОВ «Скайтек ЛТД» (т.1 арк.с. 150 - 151), ТОВ «Фреш Моб» (т.1 арк.с. 152), ПП «Тернопіль - Транзит» (т.1 арк.с. 153 - 156).

Сукупність наявних в матеріалах справи документів дає достатньо підстав вважати підтвердженою реальність виконання спірних господарських операцій та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача з огляду на їх перепродаж з націнкою кінцевим замовникам.

Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Водночас, наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року по справі № 806/5351/14.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.