Ухвала суду № 58953606, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року К/800/8368/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіна ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015у справі № 826/18059/14за поданнямДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу»прозупинення видаткових операцій,- ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника у банківських установах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрито провадження в адміністративній за поданням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи розвитку бізнесу» про зупинення видаткових операцій.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої просить їх скасувати та направити справу на продовження розгляджу до суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржувані ухвали прийняті з порушенням норм процесуального права, з огляду на наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених Податковим кодексом України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом подання у цій справі є зупинення видаткових операцій ТОВ «Системи розвитку бізнесу» шляхом накладення арешту на кошти платника у банківських установах. Також судами встановлено, що відповідачем ТОВ «Системи розвитку бізнесу» оскаржена до суду законність винесення наказу контролюючого органу про проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування арешту.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність спору про право між сторонами спірних правовідносин у цій справі, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до пункту 2 ч.5 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена судом також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів щодо наявності у спірних правовідносинах спору про право, оскільки предметом судового спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме, - платник податків заперечує не лише проти зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти платника у банківських установах, а й проти законності наказу про проведення перевірки.

Згідно ч.6 ст.183-3 КАС України відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що подання про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків не може бути розглянуте в загальному порядку позовного провадження.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано закрили провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України з огляду на неможливість розгляду подання податкового органу по даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний