Ухвала суду № 58953402, 30.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/28846/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 826/647/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УН Секюріті» (далі - ТОВ «УН Секюріті»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 68226552201 від 15 жовтня 2013 року. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. на користь ТОВ «УН Секюріті» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УН Секюріті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року та з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж», за результатами якої складено акт № 285/26-55-22-01/35918149 від 28 серпня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 68226552201 від 15 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 335 784,00 грн. (268 627,00 грн. - основний платіж, 67 157,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Фрейтедж» послуг з моніторингу об'єктів охорони за допомогою відеоспостереження, тестового контролю систем безпеки та охорони, контролю внутрішнього розпорядку підприємства за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 1106/22-4/38237973 від 22 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 21 травня 2012 року по 28 лютого 2013 року, в якому зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про здійснення ТОВ «Фрейтедж» діяльності поза межами правового поля, з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на пояснення ОСОБА_3 (директора та головного бухгалтера ТОВ «Фрейтедж» до 26 липня 2012 року) щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності названого товариства.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент ТОВ «УН Секюріті» на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; податковим органом не доведено, що сторони при укладенні спірної угоди мали намір ухилитись від оподаткування.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання відповідного активу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні послуги надано указаним у первинних документах контрагентом. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ «Фрейтедж» надати спірні послуги з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Зокрема, варто перевірити наявність у ТОВ «Фрейтедж» кваліфікованих спеціалістів, які б могли виконати обумовлені договором роботи, або ж залучення ним третіх осіб для надання розглядуваних послуг, та, як наслідок, понесення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням. При цьому слід перевірити, хто виступав конкретним виконавцем спірних робіт, яким чином позивач здійснював контроль за станом їх виконання тощо.

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ «УН Секюріті» при виборі названого суб'єкта господарювання як контрагента, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Фрейтедж» виконавцем послуг.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.