Ухвала суду № 58953259, 12.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4058/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

12 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агропромислова фірма "Іззія" до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

22 червня 2016 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду на підставі клопотання представника позивача було замінено відповідачів по справі, а саме Реєстраційну службу Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області на Чечельницьку районну державну адміністрацію та Реєстраційну службу Вінницького районного управління юстиції Вінницької області на Вінницьку районну державну адміністрацію.

В зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було відкладено на 12 липня 2016 року.

11 липня 2016 року за вх. № 8070/16 до суду апеляційної інстанції представником Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області було подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

12 липня 2016 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява за вх. № 8154/16 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Інші сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Агропромислова фірма "Іззія" є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на 15 років, що знаходяться на території Торканівської сільської ради, Тростянецького району Вінницької області, за наслідком укладання договорів оренди землі у 2005 році з власниками земельних ділянок :

- ОСОБА_7, земельна ділянка площею 2,0145 га, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 02.04.2005 р.;

- ОСОБА_8, земельна ділянка площею 2,3662 га, кадастровий номер НОМЕР_2, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 05.05.2005 р.;

- ОСОБА_2, земельна ділянка площею 1,6902 га, кадастровий номер НОМЕР_3, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 25.04.2005 р.;

- ОСОБА_3, земельна ділянка площею 2,5353 га, кадастровий номер НОМЕР_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 від 25.04.2005 р.;

- ОСОБА_4 земельна ділянка площею 1,9717 га, кадастровий номер НОМЕР_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 від 02.04.2005 р.

В подальшому, 22.04.2015р. в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 2,0145 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що належало ОСОБА_7 перейшло до ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (том 2 , а.с. 23).

Крім того, 07.02.2014р. в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 2,3662 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що належала ОСОБА_8 перейшло до ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (том 1, а.с. 233).

28.10.2005р. між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ПП "АФ"Іззія" та 25.10.2008р. між ОСОБА_8 та ПП "АФ "Іззія" укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок для сільськогосподарського використання строком на 15 років.

13.06.2007 року дані договори зареєстровані у Тростянецькому районному відділі земельних ресурсів Вінницької регіональної філії центр ДЗК.

11.11.2015 р. позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договори оренди землі цих же земельних ділянок, та проведено їх державну реєстрацію відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області від 08.07.2015 р., індексний номер 22689579;

- Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області від 07.07.2015р., індексний номер 22654724;

- Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області від 08.07.2015р., індексний номер 22691419;

- Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області від 20.07.2015р., індексний номер 23001901;

- Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області від 28.08.2015 року, індексний номер 24001142.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями оскаржив їх до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв'язку з цим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначені норми під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачами оскаржуваних рішень регулювалися Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV) , Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), Законом України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-17), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року. (далі- Порядок №703).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

За приписами частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У пункті 8-1 частини другої цієї ж норми зазначено, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

З аналізу зазначених норм вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Статтею 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, про що зазначено в частині четвертій статті 15 Закону №1952-IV.

Відповідно до статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем Вінницької області від 08.07.2015р., індексний номер 22691419.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 28.10.2005 рок між ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ПП "АФ "Іззія" та 25.10.2005 року між ОСОБА_8 та ПП "АФ "Іззія" були укладені окремі договори оренди землі, які сторонами достроково не розривались та їх дія не припинялась.

Однак, до закінчення терміну дії вищезазначених договорів оренди, Реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області прийняті рішення від 08.07.2015 року, індексний номер 22689579; від 07.07.2015р., індексний номер 22654724; від 08.07.2015р., індексний номер 22691419; від 20.07.2015р., індексний номер 23001901 та Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області - від 28.08.2015 року, індексний номер 24001142 - про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок, що розташовані на території Торканівської сільської ради та виникли на підставі договорів оренди, які укладені:

- між ОСОБА_4 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" від 11.09.2014р.;

- між ОСОБА_6 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" від 26.09.2014 року;

- між ОСОБА_3 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" від 19.09.2014 року;

- між ОСОБА_2 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" від19.09.2014 року;

- між ОСОБА_5 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" від 23.04.2015 року.

Враховуючи вищезазначені правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачі неправомірно здійснили повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок, оскільки в порушення вимог чинного законодавства, при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними 11.09.2014 року, 19.09.2014 року, 26.09.2014 року та 23.04.15 року між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 належним чином не перевірили, чи вже зареєстровані права оренди на спірні земельні ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.09.2015 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що реєстрація прав оренди земельних ділянок за договорами оренди землі, укладеними 11.09.2014 р., 19.09.2014р., 26.09.2014р. та 23.04.15р. між приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, відповідачами проведена без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача, як правомірного орендаря землі.

В зв'язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області та Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області.

В силу вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 липня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.