Ухвала суду № 58953154, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/12893/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

у справі № 2а/0570/13537/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Керамет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, позов Приватного акціонерного товариства «Керамет» (далі - ПрАТ «Керамет»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000421550/20562/10/15-17/5-1 від 01 жовтня 2012 року, № 0000431550/20636/10/15-17/5 від 01 жовтня 2012 року, № 0000441550/20637/10/15-17/5 від 01 жовтня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Керамет» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Керамет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством «Ком-поа» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 364/15-17/15-1-13508852 від 13 вересня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000431550/20636/10/15-17/5 від 01 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 817 213,75 грн. (653 771,00 грн. - основний платіж, 163 442,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000441550/20637/10/15-17/5 від 01 жовтня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 513 601,00 грн.; № 0000421550/20562/10/15-17/5-1 від 01 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 487 067,50 грн. (1 658 045,00 грн. - основний платіж, 829 022,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (брухту чорних металів) у ПП «Ком-поа» з огляду на непідтвердження реального характеру проведеної поставки за договором № КМУ-09/18 від 06 лютого 2009 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на фіктивність контрагента позивача, встановлену актом № 273/2320/33802025 від 06 березня 2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Ком-поа» з питань правомірності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, а також на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 216 від 07 вересня 2012 року, відповідно до якого підписи в первинних документах, які стали підставою для формування ПрАТ «Керамет» даних податкового обліку за спірною операцією, виконано не ОСОБА_3 (засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Ком-поа»), а іншою особою.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання оспорюваної господарської операції підтверджується належним чином складеними первинними документами, а також рішенням Господарського суду Донецької області від 20 липня 2012 року у справі № 5006/14/136пд/2012, яке набрало законної сили 31 липня 2012 року; контрагент ПрАТ «Керамет» на час здійснення відповідної операції перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; відповідачем на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано належних доказів.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідний товар отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ПП «Ком-поа» виконати спірну поставку з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як постачальника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ПП «Ком-поа» контрагентом, не перевірено наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідної господарської операції.

Безпідставно суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових актів посилались і на рішення Господарського суду Донецької області від 20 липня 2012 року у справі № 5006/14/136пд/2012, яким договір № КМУ-09/18 від 06 лютого 2009 року, укладений між ПрАТ «Керамет» та ПП «Ком-поа», визнано дійсним, позаяк суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку платника та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.