Ухвала суду № 58953108, 12.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/585/16

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Нечаюк Т.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 окружного адністративного суду із позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд постанову ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підполковник юстиції ОСОБА_2 проходить службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_4, що підтверджується довідкою від 07.04.2016 року №675.

У 1998 році ОСОБА_2 закінчив Київський університет імені ОСОБА_5 і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство", що підтверджується дипломом КВ №10460643, копія якого міститься в матеріалах справи.

28.01.2016 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив зарахувати до календарної вислуги років період навчання в Київському університеті імені ОСОБА_5. Підставою для звернення з даним рапортом слугували внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни у ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно довідки, виданої за результатами розгляду запиту, позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку вислуги років із врахуванням періоду навчання у цивільному вищому навчальному закладі. Зміст даної довідки стверджує, що позивачу відмовлено у перерахунку вислуги років з посиланням на ч.2 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою для звернення позивача з даною позовною заявою слугувало внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Нормами Закону №2262-XII було змінено порядок нарахування вислуги років для осіб, які навчалися у цивільних вищих навчальних закладах.

Преамбулою Закону №2262-XII, визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Згідно з ст.17 Закону №2262-XII, до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Отже, до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року №21-411а14.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Аналогічне правове регулювання, як і в ст.17 Закону №2262-XII, передбачено п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 року.

Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що якщо навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому навчальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду дає право на присвоєння офіцерського (спеціального) звання, то половина строку цього навчання додатково зараховується до вислуги років осіб, звільнених з військової служби при призначенні їм пенсії.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що норми Закону № 2262-XII не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу додатково зараховується у випадку призначенні пенсії, особі, яка перебувала на військовій службі. Тобто тій особі, яка уже звільнена з військової служби.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» суд нагадує, що «відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом».

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу положень ст.17 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми вказаного закону застосовуються лише для призначення пенсії при звільнені особи з військової служби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки позивач перебуває на військовій службі, на час розгляду справи питання щодо його звільнення з військової служби не розглядається та ним не ініціюється, тому до даних спірних правовідносин не може бути застосовані норми Закону №2262-XII.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що дії Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_4 щодо відмови в зарахуванні до календарної вислуги років підполковнику юстиції ОСОБА_2 час його навчання у цивільному вищому навчальному закладі після закінчення якого присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, а саме 2 роки і 6 місяців є правомірними.

Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 липня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7