Ухвала суду № 58952830, 12.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.Справа № 2а-3522/10/1870Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Мельник Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 2а-3522/10/1870

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 жовтня 2010 року постановою Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000282301/0 від 26 лютого 2010 року, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31752 грн., з яких за основним платежем 21168 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10584 грн., відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

21 лютого 2011 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року по справі №2-а-3522/10/1870 - залишено без змін.

11 листопада 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень у даній справі стало їх ухвалення без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, судами не досліджено, чи правомірно були сформовані позивачем податкові зобов'язання у загальній бюджетній декларації (декларації № 3) за листопад - грудень 2007 року та лютий 2008 року та якого зі спеціальних режимів, встановлених зазначеними пунктами, стосується конкретна операція з придбання позивачем дизельного палива та спецодягу, періоди формування податкового кредиту і, в залежності від встановлених обставин, встановити за якими деклараціями вони мали декларуватися (спеціальна декларація № 1, спеціальна декларація № 2 та загальна бюджетна декларація № 3).

Крім того, зазначено про необхідність судам врахувати, що умови пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо можливості платника податків подати уточнюючий розрахунок виключно до початку його перевірки контролюючим органом, стосуються виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих періодів, оскільки в іншому випадку донарахування податкового зобов'язання здійснюється контролюючим органом за результатами перевірки, що судами попередніх інстанцій встановлено не було. Декларування позивачем податку на додану вартість у складі спеціальної декларації, а не загальної, є радше методологічною помилкою, а виправлення помилок минулих періодів можливе з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Згідно частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

02 березня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000282301/0 від 26 листопада 2009 року.

У апеляційній скарзі Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. Наголошуючи на правомірності висновків Акту перевірки №181/23/03779142 від 16.11.2009 року, вказує на неправомірність поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад - грудень 2007 року та лютий 2008 року, оскільки складаючи уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивач фактично здійснив перерозподіл податкового кредиту між податковими деклараціями з податку на додану вартість за скороченими формами, складеними у відповідності до норм пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та загальною.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач був платником податку на додану вартість, перебував на обліку в Охтирській МДПІ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціалізованого режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 27, т. 1).

В період з 22.10.2009 року по 11.11.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку СЗАТ "Маяк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2009 № 181/23/03779142 (т.1 а.с .41-85).

Відповідно до акту перевірки встановлено заниження податкових зобов`язань на суму 15838 грн., в тому числі за листопад 2007 року на 505 грн., грудень 2007 року на 6353 грн., лютий 2008 року на 8980 грн. Також, встановлено завищення податкового кредиту на суму 5330 грн. в тому числі за листопад 2007 року - 3880 грн. лютий 2008 року 1450 грн. за рахунок невірного розподілу податкового кредиту між загальною та спеціальною податковими деклараціями.

Відповідно до копій податкових декларацій в декларації за листопад 2007 року позивачем задекларовано від'ємне значення по розрахунках з бюджетом в сумі 33185 грн. (т.1 а.с. 87-90).

В податкових деклараціях за грудень 2007 року та за лютий 2008 року відображалось зменшення залишку від`ємного значення попереднього податкового періоду зв`язку з вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету (т.1 а.с.92-99).

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 № 0000282301/0, яким визначено зобов'язання позивача по податку на додану вартість в сумі 21168 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 10584 грн. (т. 1 а.с. 28).

Задовольняючи позов ТОВ "Маяк", суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 26.11.2009 № 0000282301/0 прийняте відповідачем за відсутності на те правових підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За висновком податкового органу позивачем завищено суму податко вого кредиту декларації з ПДВ (№3 загальної) за рахунок неправильного розподілу сум податку на додану вартість з вартості придбаного пального від ПП "Лукойл Україна" на суму 3880,07 грн. згідно податкової накладної №001583 від 05.11.2007 р. в листопаді 2007 р. та з вартості придбаного спецодягу ( халати, костюми) згідно податкової накладної № 313 від 29.02.2008 р. ПП "Спецкомплект" на загальну суму 8700 грн., між деклараціями №2 (спеціальна) та №3 (загальна). Всю суму податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних податковим органом віднесено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за скороченою формою шляхом зменшення су ми податкового кредиту по загальній податковій декларації з податку на додану вартість .

Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Маяк" є спеціалізованим підприємством з вирощування великої рогатої худоби. Обсяг продажу молока в 2007 р. в структурі господарської діяльності склав 75,1%. Основними покупцями молока є переробні підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями за фор мами ПК-1 та ПК-3 (т.1, стор. 182-202).

Крім того, товариство здійснювало відвантаження молока та м'яса іншим покупцям, крім переробних підприємств.

Відповідно до п. 11.21. ст.11. Закону України "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, пти цю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Зазначені операції відображаються в податковій декларації з податку на додану вартість за скороченою формою №2.

За змістом наведеної норми, умовами для застосування встановленого нею податкового режиму є виникнення у платника податку на додану вартість за наслідками здійснених господарських операцій зобов'язання із сплати до бюджету певних сум податку та можливість подальшого фактичного використання таких коштів для визначених законодавством цілей.

При здійсненні операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою у платника податку фактично не виникає обов'язок із сплати до бюджету грошових коштів, які могли б ним акумулюватись і використовуватись у спосіб, визначений порядком.

Отже, спеціальний режим оподаткування, передбачений абзацом 2 пункту 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", та встановлене правило щодо складання окремої податкової декларації поширюється на операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків, і не охоплює операції, здійснювані відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Придбане пальне та спецодяг використані для роботи на фермах, де утримуються корови, тобто задіяні у оподатковуваних операціях, які під падають під дію норми пп. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображаються у загальній податковій декларації з ПДВ.

Таким чином, підставами для розподілу податкового кредиту між податковими деклараціями з податку на додану вартість №2 (спеціальна) та №3 (загальна) можуть бути тільки дані первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт використання придбаного пального та спецодягу в оподатковуваних операціях щодо відвантаження м'яса живою вагою та молока на переробні підприємства.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26.02.1999 №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що платник ПДВ, який підпадав під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами окремого обліку операцій, що стосуються спеціального режиму, декларує податкові зобов'язання та податковий кредит за спеціальною податковою декларацією та не сплачує податок на додану вартість до бюджету.

ТОВ "Маяк" здійснено самостійний розподіл податкового кредиту між спеціальною та загальною деклараціями шляхом подання уточнюючих розрахунків, що відповідає наведеним вище нормам. При цьому, висновки контролюючого органу викладені у Акті перевірки від 16.11.2009 року №181/23/03779142, а також у апеляційній скарзі, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з огляду на те, що факт необхідного розподілу податкового кредиту між загальною та спеціальною деклараціями підтверджений уточнюючими розрахунками, які подані з порушенням строку, встановленого пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є безпідставними. За умовами пункту 17.2 статті 17 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платника податків має можливість подати уточнюючий розрахунок виключно до початку його перевірки контролюючим органом, однак вказана норма стосується виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих періодів, оскільки в іншому випадку донарахування податкового зобов'язання здійснюється контролюючим органом за результатами перевірки. Натомість декларування позивачем податку на додану вартість у складі спеціальної декларації, а не загальної, є радше методологічною помилкою, а виправлення помилок минулих періодів можливе з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 2а-3522/10/1870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2016 р.