Ухвала суду № 58952695, 14.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 363/3823/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скарлат О.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, де треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_3, та просили визнати незаконним та скасувати рішення Лебедівської сільської ради від 20 грудня 2007 року №172 -11- V про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

14 Липня 2016 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду позивачами було подано заяви про відмову від адміністративного позову, в якій зазначили, що сторони досягли примирення, з огляду на що позивачі просять закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.

Перевіривши доводи заяви про відмову від позову, колегія суддів вважає, що означені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь - який час до закінчення апеляційного розгляду, про що постановляється ухвала відповідно до ст. ст. 112, 113 КАС України.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

При цьому, відмова від позову - це спеціальне диспозитивне процесуальне право позивача.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Водночас, вирішення цього питання апеляційним судом має свої особливості.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо ж судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, прийняття відмови від позову судом апеляційної інстанції має свою специфіку, адже вирішуючи питання про можливість прийняття такої відмови суду потрібно дослідити її не лише на предмет порушення або непорушення прав інших осіб, а й надати правову оцінку рішенню суду першої інстанції з метою обрання правильного процесуального наслідку з числа передбачених ст.203 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у наведеній вище процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 ЗК України сільська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, однак при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Отже, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 по справі №21-345а15.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року у відповідності до приписів ч. 1 ст.203 КАС України. Разом з тим, враховуючи те, що дії позивачів не порушують прав та законних інтересів інших учасників процесу, - колегія суддів приходить до висновку про можливість закриття провадження по справі у зв'язку з відмовою позивачів від позову.

Керуючись ст. ст. 41, 7, 9, 112, 157, 160, 194, 197, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відмову від адміністративного позову задовольнити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення,- закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний тест ухвали виготовлено 14 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С