Ухвала суду № 58952587, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23940/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- поновити її на посаді провідного економіста відділу реєстраційної роботи Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області; стягнути з Національного банку України на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.09.2015 по день поновлення на роботі;

- стягнути з Національного банку України на користь позивача 2 000 грн. за надання правової допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2016 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом Національного банку України по м. Києву та Київській області від 25.04.2000 № 238-к ОСОБА_2 прийнято на державну службу як таку, що пройшла за конкурсом на посаду економіста 1-ї категорії сектору ліцензування відділу валютних операцій і контролю (а.с. 99).

04.01.2000 позивачем прийнято присягу державного службовця. 11.03.2001 позивач ознайомлена з загальними правилами поведінки державного службовця (а.с. 106).

Згідно наказу № 95-к від 08.02.2002 позивачу з 03.02.2002 присвоєно 10 ранг державного службовця (а.с.110).

Відповідно до наказу Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області від 16.07.2015 № 165-к ОСОБА_2 за її згодою переведено на посаду провідного економіста відділу реєстраційної роботи Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (а.с.181).

Наказом Національного банку України від 17.08.2015 № 214-од було призначено службове розслідування з метою з'ясування невиконання чи належного виконання службових обов'язків посадовими особами відповідача щодо перерахування значних коштів в іноземній валюті за кордон з кінця липня до початку серпня 2015 року з рахунку фізичної особи, відкритого в АТ «Ощадбанк».

За результатами проведеного службового розслідування комісією складено акт від 02.09.2015, в якому зафіксовано, що провідний економіст відділу реєстраційної роботи Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області ОСОБА_2, яка в березні та липні 2015 року здійснювала розгляд договору позики від 10.02.2009 (з урахуванням змін), завізувала повідомлення з відміткою про реєстрацію Головним управлінням договору позики від 10.02.2009 з відповідними змінами. Незважаючи на те, що 18.07.2014 управлінням Національного банку України в Херсонській області було анульовано реєстраційне свідоцтво договору позики від 10.02.2009, ОСОБА_2 не ініціювала витребування додаткових документів для прийняття рішення про реєстрацію договору. Таким чином, бездіяльність ОСОБА_2 призвела до перерахування значних коштів в іноземній валюті за кордон.

З огляду на встановлені порушення та з урахуванням висновків акту службового розслідування від 02.09.2015, наказом Національного банку України від 24.09.2015 № 4285-к звільнено ОСОБА_2, провідного економіста відділу реєстрації роботи Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області, з роботи 25.09.2015 за порушення присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу») (а.с.187).

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем рішення про її звільнення незаконним, звернулася за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для поновлення ОСОБА_2 на роботі та відповідно стягнення грошових коштів за вимушений прогул відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що звільнення позивача є протиправним, а тому позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців врегульовано Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», а в частині, що не врегульована цим Законом - законодавством про працю України.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу України» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов'язки державного службовця передбачені ст. 10 зазначеного Закону: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну службу» конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».

Отже, відповідно до положень частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачене спеціальним законом.

При цьому, в пункті 6 частини першої статті 30 України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

Отже, припинення державної служби через порушення присяги державного службовця - це особлива форма припинення правових відносин державного органу з державним службовцем і не може кваліфікуватися як дисциплінарне стягненням за порушення службової дисципліни, оскільки в цих випадках обов'язком керівника перед державою є беззаперечне звільнення службовця.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну службу» присяга державного службовця полягає у обов'язку вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

З тексту присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця (мотивувальна частина Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2011 № 2-рп/2011).

У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому, необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 21.05.2013 у справі № 21-403а12, від 04.06.2013 у справі № 21-167а13.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний Суд України, також, звернув увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Отже, вирішуючи питання щодо звільнення позивача в порядку, передбаченому трудовим законодавством, суд повинен встановити: чи дотриманий порядок звільнення, передбачений трудовим законодавством, а саме: чи від позивача відбиралися письмові пояснення; чи досліджено обставини (причини) неналежного виконання службових обов'язків; чи обрання звільнення, як виду дисциплінарного стягнення є мотивованим; чи позивача не звільнено під час перебування на лікарняному.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що відповідачем було дотримано порядок звільнення позивача із займаної посади, що і не оскаржує апелянт у своїй апеляційній скарзі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 затверджено Порядок проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Порядок № 950), пунктом 1 якого передбачено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Пунктами 7, 10 Порядку № 950 передбачено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. За матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

З аналізу законодавства щодо порядку притягнення службовців до відповідальності за дисциплінарні проступки, вбачається, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

Як вже було зазначено вище наказом Національного банку України від 17.08.2015 № 214-од було призначено службове розслідування з метою з'ясування належного виконання позивачем службових обов'язків, було створено комісію для проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування комісією складено акт від 02.09.2015, яким встановлено, що позивачем було допущено реєстрацію договору позики, який з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами від 30.12.2014 №4, від 02.03.2015 № 5, від 09.07.2015 № 6 мав ознаки недійсності. Так, ОСОБА_2 було завізовано повідомлення з відміткою про реєстрацію Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області договору позики зі вказаними змінами (зареєстровано 20.03.2015 за № 18419 та 16.07.2015 за № 18419/1). При цьому, ОСОБА_2 не враховано, що 18.07.2014 управлінням Національного банку України в Херсонській області було анульовано реєстраційне свідоцтво договору позики від 10.02.2009. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_2, а саме не ініціювання питання про витребування додаткових документів для прийняття рішення про реєстрацію договору, а також не використання права відмовити у реєстрації договору позики з причин подання до неї недостовірної інформації (реєстраційні свідоцтва від 20.03.2015 за № 18419, від 16.07.2015 за № 18419/1), призвело до перерахування значних коштів в іноземній валюті за кордон в порушення вимог чинного законодавства.

Зазначене свідчить про скоєння позивачем вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Також, колегія суддів зазначає, що постановою правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 затверджене Положення про порядок надання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2.6 Положення (зі змінами, внесеними постановою правління Національного банку України від 15.06.2012 року № 246) територіальне управління здійснює реєстрацію договору, який передбачає виконання резидентом боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договір), на підставі пакета документів, поданого згідно з вимогами даного положення. Цим же пунктом положення передбачено, що територіальне управління може звернутися до уповноваженого банку за додатковою інформацією, яка потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору.

Відповідно до Положення про відділ ліцензування валютних операцій управління контролю та ліцензування валютних операцій Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області, затвердженого 12.08.2013, зокрема, п. 2.2.3. встановлено, що відділ здійснює оформлення для резидентів і нерезидентів у межах повноважень, наданих Національним банком України, індивідуальних ліцензій погоджень та інших дозвільних й реєстраційних документів, а також здійснює контроль за дотриманням їх умов.

Згідно п. п. 2.2.3. Положення про відділ ліцензування валютних операцій управління контролю та ліцензування валютних операцій Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області відділ реєструє договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами (позиками) в іноземній валюті.

Відділ є структурним підрозділом управління контролю та ліцензування валютних операцій Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області четвертого рівня, який створено для виконання основних завдань і функцій у сфері ліцензування валютних операцій (п.1.2).

Згідно п. 2.1 посадової інструкції провідного економіста відділу ліцензування валютних операцій управління контролю та ліцензування валютних операцій затвердженої 01.08.2013 (далі - Інструкція), провідний економіст здійснює розгляд документів щодо реєстрації повідомлень про договори щодо одержання резидентами та нерезидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів та перевірку достовірності наведеної у них інформації зокрема, тої, яка зазначається у листах банків про згоду на обслуговування операцій за договорами;

Направляє у разі необхідності запити обслуговуючим банкам для отримання додаткової інформації, що потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору на одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів (п. 2.4).

Відповідно до п. 2.26 Інструкції провідний економіст відділу здійснює розгляд документів щодо реєстрації повідомлень про договори одержання резидентами та нерезидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів та перевірку достовірності наведеної у них інформації зокрема, тої, яка зазначається у листах банків про згоду на обслуговування операцій за договорами; направляє у разі необхідності запити обслуговуючим банкам для отримання додаткової інформації, що потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору на одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач виконуючи свої посадові обов'язки була зобов'язана зробити відповідні запити з метою уточнення інформації щодо реєстрації вказаних змін до договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач як працівник державного органу, в службові обов'язки якого входить, зокрема, здійснення розгляду документів щодо реєстрації повідомлень про договори щодо одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів та перевірку достовірності наведеної у них інформації, зокрема, тої, яка зазначається у листах банків про згоду на обслуговування операцій за договорами; направлення у разі необхідності запитів уповноваженим банкам для отримання додаткової інформації, що потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору на одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів, - допустив порушення присяги державних службовців в частині суворого дотримання Законів України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу про припинення перебування позивача на державній службі, оскільки проведеним відповідачем розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків і дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги.

Враховуючи, що судом визнано правомірність оскаржуваного наказу, то інші вимоги, які є похідними від зазначеної, задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що розглядаючи договір позики від 10.02.2009 (з урахуванням змін), завізовуючи повідомлення з відміткою про реєстрацію Головним управлінням договору позики від 10.02.2009 з відповідними змінами вона діяла відповідно до посадової інструкції провідного економіста відділу ліцензування валютних операцій, а витребовування додаткових документів у разі необхідності не входить до повноважень провідного економіста відділу реєстрації роботи Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки, в посадовій інструкції провідного економіста відділу ліцензування валютних операцій управління контролю та ліцензування валютних операцій чітко передбачено:

- п. 2.1 провідний економіст здійснює розгляд документів щодо реєстрації повідомлень про договори щодо одержання резидентами та нерезидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів та перевірку достовірності наведеної у них інформації зокрема, тої, яка зазначається у листах банків про згоду на обслуговування операцій за договорами;

- п. 2.4 провідний економіст направляє у разі необхідності запити обслуговуючим банкам для отримання додаткової інформації, що потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору на одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

- п. 2.26 провідний економіст здійснює розгляд документів щодо реєстрації повідомлень про договори одержання резидентами та нерезидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів та перевірку достовірності наведеної у них інформації зокрема, тої, яка зазначається у листах банків про згоду на обслуговування операцій за договорами; направляє у разі необхідності запити обслуговуючим банкам для отримання додаткової інформації, що потрібна для прийняття рішення про реєстрацію договору на одержання резидентами кредитів (позик) в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.