Постанова № 58952375, 13.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карягіна В.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року справа №418/580/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинської С.В.

ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 05 лютого 2016 року у справі № 418/580/15-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 (далі позивач, ОСОБА_3О.) звернулась до Міловського районного суду Луганської області із вимогами до управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області (далі відповідач, УПФУ в Міловському районі) про визнання відмову управління Пенсійного фонду України у Міловському районі Луганської області за № 573 від 09 грудня 2015 року у призначенні щомісячного грошового утримання, як судді у відставці, протиправною; зобовязання управління Пенсійного фонду України у Міловському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90%, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, згідно з положеннями частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно довідки апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 12 листопада 2015 року, без обмежень максимальним розміром (арк. справи 2-13).

Ухвалою суду від 29 грудня 2015 року зазначену справу було передано до Біловодського районного суду Луганської області (арк. справи 75).

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 05 лютого 2016 року наведений адміністративний позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на підставі рішення за № 573 від 09 грудня 2015 року про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії судді у відставці ОСОБА_3, - протиправною. Зобовязно управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_3 у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 1 грудня 2015 року згідно з поданням Міловського районного суду Луганської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1 від 1 грудня 2015 року (арк. справи 88-91).

Не погодившись із таким рішенням суду УПФУ в Міловському районі Луганської області (далі апелянт) звернулось до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в доводах якої зазначило, що суд при винесенні рішення не врахував зміни діючого законодавства, а саме зміни, внесені з 01 квітня 2015 року Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII в частині неможливості призначення щомісячного довічного грошового утримання з 01 червня 2015 року (арк. справи 98-103).

З урахуванням викладеного, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі (арк. справи 53-54).

Позивач та відповідач до судового засідання не зявились, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Апелянт надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 21 червня 1982 року ОСОБА_3 була обрана суддею Первомайського міського народного суду Ворошиловградської області. 21 червня 1987 року обрана на посаду судді Міловського районного суду Луганської області, що підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці (арк. справи 15-17).

Постановою Верховної ради України від 12 листопада 2015 року за № 7886-VIII, позивача звільнено з посади судді Міловського районного суду Луганської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України (арк. справи 24-37).

На підставі наведеної постанови, згідно з наказом голови Міловського районного суду Луганської області від 25 листопада 2015 року № 56-о ОСОБА_3 відрахована зі штату Міловського районного суду Луганської області з 30 листопада 2015 року (арк. справи 18).

Відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 2561/15 від 01 грудня 2015 року, стаж роботи позивачки, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 42 років 01 місяць 04 дні, з яких суддівський стаж складає 33 роки 05 місяців 10 днів; заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 24 804 гривень 00 копійок (арк. справи 21).

01 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. справи 23).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області за № 573 від 09 грудня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яким на загальних підставах встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та інше (арк. справи 38).

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Таким чином спірним питанням у даній справі є правомірність винесення відповідачем рішення від 09 грудня 2015 року про відмову в призначенні довічного грошового утримання судді на підставі поданої заяви від 01 грудня 2015 року, у відповідності до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

Статтею 141 «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання (абзац 1 частини 3), та встановлювалося, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання» (абзац 2 частини 3).

Статтею 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII частини 3 - 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») внесені зміни у тому числі в частину 3: «…Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді».

Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» установлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та інших.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

08 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Зазначеним рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційним Судом України установлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не відповідають частині першій, пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України, приймаючи Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII та вносячи ними зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушила частину другу статті 8, частину другу статті 150 Конституції України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на час прийняття відповідачем рішення від 09 грудня 2015 року № 573 про відмову в призначенні позивачеві довічного грошового утримання судді на підставі поданої заяви від 01 грудня 2015 року, у відповідності до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, дії відповідача відповідали вимогам чинного законодавства станом на момент звернення позивача з відповідною заявою, а отже безпосередньо відповідачем не допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), яким з дня ухвалення Конституційним Судом рішення від 08 червня 2016 року № 4 рп/2016 визнано неконституційним внесення змін в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення довічного грошового утримання судді, позивач не позбавлений права повторного звернення до управління Пенсійного фонду України в мілоському районі Луганської області із відповідною заявою про призначення з 08 червня 2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто з дня ухвалення Конституційним судом рішення.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 05 лютого 2016 року у справі № 418/580/15-а, - задовольнити.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 05 лютого 2016 року у справі № 418/580/15-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: С.В. Жаботинська

ОСОБА_2