Ухвала суду № 58952314, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 0870/12319/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № 0870/12319/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 № НОМЕР_1 та №0000530025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при формуванні податкового кредиту червня 2012 року позивачем враховано податок на додану вартість у розмірі 264 123,00 грн., який сплачено митним органам при ввезенні на митну територію України запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України. Ремонт авіадвигунів здійснювався шляхом заміни відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність позивача. Вважає, що підприємством виконанні основні умови відображення податкового кредиту: наявний звязок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та підтвердження факту сплати податку, належним чином оформлені ВМД. Крім того, зазначає, що відповідачем за результатом попередніх документальних перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення про зменшення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 20 875 848,00 грн., вважає, що залишок, визначений податковим органом, є неузгодженим, а тому відсутні підстави для включення його до податкової звітності червня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Запоріжжі від 22.08.2012 № НОМЕР_1 та №0000530025.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні імпортованих товарів, є неправомірними.

Також суд зазначив, що з урахуванням положень ч.1 ст.72 КАС України, рішеннями судів, винесеними у інших адміністративних справах, спростовано доводи відповідача щодо завищення позивачем показників відємного значення з ПДВ у червні 2012 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норми п.198.3 ст.198 ПК України, згідно яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вважає, що виходячи з правової послідовності вищевказаної норми Податкового кодексу України, право па податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності. З первинних документів та обставин вбачається, що контрагенти AT Мотор Січ не виготовляли імпортований товар. Також, при перевірці були відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, що, в свою чергу, спростовує факт придбання. Розрахунки по зазначеним вище операціям не здійснювались. Крім того, перевіркою не встановлено оприбуткування на склад підприємства обладнання по зазначеній вище ВМД. Позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо характеру використання ввезеного товару.

Згідно рекламаційних актів запасні частини та вузли, ввезені Позивачем, не є придатними для їх подальшого використання за призначенням. За таких обставин, ввезене Позивачем майно фактично є металобрухтом.

Відповідно до пункту 23 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів.

Отже, вказує, що при формуванні податкового кредиту позивачем протиправно враховано ПДВ у розмірі 264123 гривень, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України обладнання за характером угоди 84, згідно з якою не передбачено розрахунки за товар.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем допущено порушення законодавства, яке полягає у невідображені в податковій звітності результатів попередніх перевірок, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за червень 2012 року) у розмірі 20 875 848,00 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зокрема зазначає, що про віднесення запчастин, які ввозились на митну територію України, до металобрухту в акті перевірки не зазначалось. В документах, оформлених митними органами, про металобрухт також не йдеться.

У судовому засіданні представники сторін по справі доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, підтримали в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено камеральну перевірку АТ Мотор Січ, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 276/25-0/14307794 від 06.08.2012.

В акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункту 2 Розділу XI Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 за №1490/20228, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року, у розмірі 264 123,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, а саме: АТ Мотор Січ не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки;

- абзацу б пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.п. 4.6.7 п.п. 4.6 п.4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 за №1490/20228, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації за червень 2012 року у сумі 20 875 848,00 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої у спірних правовідносинах є відповідач, прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2 від 22.08.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 264 123,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 132061,50 грн.;

№ НОМЕР_1 від 22.08.2012 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 875 848,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами абзацу в пункту 185.1 статті 185 ПК України обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.12 статті 201 ПК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2012 року підприємством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі імпорт та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 Характер угоди зазначено код 84-інші випадки, який згідно наказу Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 Про затвердження Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, - не передбачає розрахунки за товар.

Так, за ВМД № 112010000/2012/001442 імпортовано частини до двигунів Д-136 вільна турбіна №38013, поставлені ВАТ Роствертол, РФ, на виконання умов контракту №3945/10-К(ЭРО) від 14.05.2010, в результаті здійснення АТ Мотор Січ ремонту шляхом заміни, що підтверджено контрактом №1323/658-Е11-IN356 (FTD) від 10.08.2011 і рекламаційним актом № 13 від 15.03.2011. Отже, позивачем, було здійснено заміну дефективних запасних частин, які надійшли у його власність.

Також, судом встановлено, що податок на додану вартість, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за червень 2012 року сплачено позивачем у відповідності до вимог абзацу в пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Посилаючись на норми п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, згідно яких обєктом оподаткування ПДВ є операції з придбання товарів, податкова вважає, що підстави для сплати ПДВ були відсутні.

Отже, при формуванні податкового кредиту позивачем протиправно враховано ПДВ у розмірі 264123,00 гривень, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України запчастин, що підлягали гарантійному ремонту чи заміні.

Колегія суддів з такими доводами погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як пояснює позивач, та не спростовує відповідач, митне оформлення матеріальних цінностей було здійснено позивачем відповідно до ст.70-86 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» та інструкції про її заповнення.

Відносно правовідносин, які існували у 2012 році, необхідно вказати, що згідно п.206.1 ст.206 Податкового Кодексу України, якою врегульовано порядок сплати ПДВ, при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до бюджету платниками податку до\або на день подання митної декларації…….

Таким чином, згідно законодавства, що діяло на момент митного оформлення спірного вантажу, особою, відповідальною за нарахування податку на додану вартість, було визначено митний орган.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, на момент декларування товару, що був ввезений позивачем на митну територію України, платник податків не мав зауважень митних органів щодо неправильності визначення ПДВ.

Відповідно до підпункту 54.3.3 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно норм п.54.5 ст.54 Податкового Кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобовязання і має право оскаржити зазначену суму у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо сплати ПДВ та ввізного мита, то відповідно до пунктів 54.3, 54.5ст.54 Податкового Кодексу України контролюючі органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковою сплатою ПДВ.

Також слід зазначити, що згідно до підпункту 54.3.6 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, податковий орган зобовязаний був встановити і завищення податкових зобовязань з ПДВ, що в даному випадку виключало донарахування податкових зобовязань.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості та протиправності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 264123,00 грн.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд зазначає наступне.

Так, Акт перевірки містить посилання на певні акти перевірки та висновки, викладені у них, проте судом встановлено та представником відповідача не заперечується, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2011 у справі № 2а-0870/4785/11, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2012; від 24.01.2011 у справі № 2а-0870/5395/11, що залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2014; від 14.12.2011 у справі № 2а-0870/6318/11, що залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.04.2012, від 01.10.2015 у справі № 2а-0870/10946/11 (апеляційна скарга повернута СДПІ відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 16.12.2015), від 16.11.2011 у справі № 2а-0870/8700/11, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.03.2012; від 11.06.2012 у справі № 0870/2553/12, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.12.2012; від 27.08.2012 у справі № 0870/3890/12, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.12.2012, підтверджено протиправність зменшення розміру відємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди по тим самим контрагентам.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2012 року на суму 20875848, 00 грн., що була сформована наростаючим підсумком за зазначеними актами перевірок, не можна визнати обгрунтованим, оскільки правомірність визначення складових названої суми спростовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС з огляду на законність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі. Згідно ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Таким чином слід стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2360, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № 0870/12319/12 - залишити без змін.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (ЄДРПОУ 39819605; адреса: 69035, м.Запоріжжя, пр..Соборний, 190а) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2360, 60 грн. за реквізитами:

отримувач коштів УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача 31217206781004 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

призначення платежу: *; 101; судовий збір: за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ: 34513210)

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 13.07.2016 року.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун