Постанова № 58952194, 13.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Ніколайчук С.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2016 року справа № 804/5931/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі №804/5931/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 714,62 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XІI) ФОП ОСОБА_2 не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Отже, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2013 року повинна була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 714,62 грн. Вищезазначена сума не була сплачена відповідачем у встановлені законодавством строки, а тому позивачем була нарахована пеня в розмірі 2,54 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 12 717,16 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 714,62 гривень та пені в розмірі 2,54 гривні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у встановлений строк і належним чином щомісячно подавав звітність до органів служби зайнятості населення, повідомляючи про наявність робочих місць для інвалідів. При цьому Центром зайнятості населення до відповідача на роботу лише один раз направлявся інвалід, який фактично не відповідав вимогам ФОП ОСОБА_2, які вказані в заявці.

Позивач не стверджує і не надає доказів того, що протягом 2012 року мали місце випадки безпідставної відмови у прийнятті інвалідів на роботу та порушення відповідачем стосовно них норм трудового законодавства.

Також ФОП ОСОБА_2 створила робочі місця вакансії для інвалідів 03.10.2011 р., які актуальні по теперішній час. Обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, що є обовязком орачів працевлаштування.

Оскільки позивач вжив усіх можливих заходів для недопущення адміністративно-господарського порушення, тобто щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, застосування господарських санкцій в даному випадку є безпідставним.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що звіти про наявність вакансій, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, за формою № 3-ПН подавалися ФОП ОСОБА_2 до Криворізького міського центру зайнятості у 2012 році не щомісяця, як того вимагає стаття 20 Закону України Про зайнятість населення, а лише: 3 лютого, 1 березня, 2 липня, 12 жовтня, 7 листопада та 01 грудня 2012 року (а.с. 17-26).

У вказаних звітах зазначено про наявність 2 вакансій для працевлаштування інваліда станом на 03.02.2012р., 01.03.2012р., 02.07.2012р. та 3 вакансії станом на 12.10.2012р., 07.11.2012р., 01.12.2012р.

За період з квітня по червень та за серпень 2012 року відповідач не подавала до Криворізького міського центру зайнятості звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Докази зворотного на вимогу суду відповідач не надала.

З огляду на те, що відповідачем за період квітень-червень та серпень 2012 року не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" по інформуванню центру зайнятості про наявність вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів за період квітень-червень, серпень 2012 року, що підтверджено матеріалами справи, то наявні правові підстави для застосування до неї адміністративно-господарських санкцій за цей період у сумі 12 714,62 грн. та 2,54 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2013 р. відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми №10-ПІ за 2012 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2012 році становила 26 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа; середньорічна заробітна плата штатного працівника 12 715 грн. (а.с.4).

З вказаного звіту вбачається, що відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 12 715 грн., проте у встановлений законодавством термін вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні було нараховано пеню у сумі 2,54 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства, установи, організації законодавчо покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів.

Частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вищевказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII Про зайнятість населення (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, приписами законодавства обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної річної звітності у формі №10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН Звіт про наявність вакансій, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814.

Матеріалами справи підтверджено, що звіти про наявність вакансій, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, за формою № 3-ПН подавалися ФОП ОСОБА_2 до Криворізького міського центру зайнятості у 2012 році не щомісяця, як того вимагає стаття 20 Закону України Про зайнятість населення, а лише: 03 лютого, 01 березня, 02 липня, 12 жовтня, 07 листопада та 01 грудня 2012 року (а.с. 17-26).

У вказаних звітах зазначено про наявність 2 вакансій для працевлаштування інвалідів станом на 03.02.2012 р., 01.03.2012 р., 02.07.2012 р. та 3 вакансій станом на 12.10.2012 р., 07.11.2012 р., 01.12.2012 р.

За період з квітня по червень та за серпень 2012 року відповідач не подавала до Криворізького міського центру зайнятості звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, отже, відповідач нерегулярно інформувала центр зайнятості про наявність у неї вакансій для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що у 2012 році Криворізьким міським центром зайнятості до ФОП ОСОБА_2 було направлено одного інваліда для працевлаштування на посаду кухаря, якому було відмовлено у працевлаштуванні, оскільки вказана особа не відповідала вимогам визначеним відповідачем - не мала стажу роботи більше 1 року.

Окрім того, у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, в графі середньооблікова кількість штатних працівників (фактично за рік), яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність міститься прочерк, що свідчить про відсутність протягом 2012 року працевлаштованих ФОП ОСОБА_2 інвалідів.

Докази виконання відповідачем у період з квітня по червень та у серпні 2012 р. нормативу із створення робочих місць працевлаштування інвалідів в матеріалах справи відсутні.

З вищевикладеного вбачається склад правопорушення у вигляді невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи за період з квітня по червень та у серпні 2012 р.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, за умови виконання підприємством обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на те, що відповідачем за період квітень-червень та серпень 2012 року не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" по інформуванню центру зайнятості про наявність вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів за період квітень-червень, серпень 2012 року, що підтверджено матеріалами справи, то наявні правові підстави для застосування до неї адміністративно-господарських санкцій за цей період у сумі 12 714,62 грн. та 2,54 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 714,62 грн., а також пені в розмірі 2,54 грн. за порушення встановлених термінів сплати адміністративно-господарських санкцій підлягають задоволенню.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів було встановлено, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови міститься лише висновок про задоволення адміністративного позову, проте відсутні висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.163 КАС України постанова складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати, часу та місця її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмета адміністративного позову; 2) описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

З наведеного вбачається порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в подальшому призведе до неможливості виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі №804/5931/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати.

Адміністративний позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 714,62 гривень та пеню в розмірі 2,54 гривні.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_3