Ухвала суду № 58951995, 11.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2016 рокусправа № 804/37/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвій Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро (Дніпропетровськ) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі № 804/37/15 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач, податковий орган, ДПІ), з вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення №0032301703 від 09.12.2014р. і рішення №0032311703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.12.2014р., а також визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 14.11.2014р. №Ф-0026221703 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 126620,38 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року даний позов задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт вказав на правомірність спірних рішень та вимоги винесених у відношенні фізичної особи підприємця ОСОБА_1, оскільки його господарська діяльність у перевіряємому періоді із визначеними в акті перевірки контрагентами не мала реального характеру, а первинні документи були оформлені із метою отримання податкової вигоди шляхом завищення валових витрат, на що вказують акти про неможливість проведення зустрічних звірок цих контрагентів позивача. Судом не було також враховано відсутність у позивача товарно-транспортних документів, документів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт та зберігання на складі, які б вказували на здійснення реальних поставок товарів.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили відхилити апеляційну скаргу.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради 14 січня 2009 року та як платник податків перебуває на обліку у відповідача. Основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді було посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдями.

У період з 20 жовтня 2014 року по 07 листопада 2014 року співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою підприємцем ОСОБА_1О, за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 14 листопада 2014 року №3096/1703/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: порушенні ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачається як такі, що мають ознаки нереальності здійснених операцій: по контрагенту постачальнику ТОВ «ТПК «Колір» за лютий 2012р., що підлягає зменшенню до 0; по контрагенту постачальнику ТОВ «Акцент-медіа» за лютий-жовтень, грудень 2012р., що підлягає зменшенню до 0; по контрагенту постачальнику ТОВ «Ілана плюс» за червень-липень 2013р., що підлягають зменшенню до 0; по контрагенту постачальнику ТОВ «Інтер-маг» за серпень-жовтень 2013р., що підлягає зменшенню до 0; по контрагенту постачальнику ТОВ «Спец-груп» за грудень 2013р., що підлягає зменшенню до 0.; п.п. 177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності 152616,84 грн.; п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму внеску на 126620,38 грн.

Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені провадженням позивачем фіктивної господарської діяльності внаслідок укладання нікчемних правочинів із вищевказаними контрагентами у перевіряємому періоді, про що свідчать акти про неможливість проведення зустрічних звірок останніх.

За таких обставин, при перевірці достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження ФОП чистого оподаткованого доходу в наслідок безпідставного завищення понесених витрат.

На підставі висновків Акту перевірки 14.11.2014р. відповідачем винесена Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0026221703, згідно якої вимагається сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 126620,38 грн.

На підставі висновків цього ж Акту перевірки 09.12.2014р. відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0032301703 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами на суму основного зобовязання в розмірі 152616,84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38154,21 грн., та рішення №0032311703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій в розмірі 59772,84 грн.

Не погодившись з такими рішеннями і вимогою позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 з закупівлі/продажу автозапчастин у перевіряємому періоді здійснювалась ним у відповідності до вимог податкового законодавства і з реальним вчиненням господарських операцій, що доведено належними первинними документами. За таких обставин вказав на протиправність спірних рішень та як наслідок податкової вимоги, оскільки базою для її розрахунку була сума заниженого оподатковуваного доходу, наявність якого судом не встановлена.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на законодавчому рівні встановлена презумпція добросовісності платника, яка декларує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення сум до витрат при визначенні оподатковуваного доходу.

Як вже встановлено судами, підставою для донарахувань грошових зобовязань позивачу та винесенню податкової вимоги став висновок відповідача про «нереальність» спірних господарських операцій позивача з контрагентами, що підтверджено актами про неможливість проведення зустрічних перевірок останніх.

Натомість встановлені судами обставини справи свідчать про те, що 06.20.2012р. між позивачем та ТОВ «ТПК «Колір» укладено договір №81/2-12, на виконання умов якого ТОВ «ТПК «Колір» поставили позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними №222/03 від 14.02.2012р., №223/03 від 06.02.2012р., податковими накладними №22203 від 22.02.2012р., №22303 від 23.02.2012р. на загальну суму 23414,40 грн. в т.ч. ПДВ 3902,40 грн. Розрахунки проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 23414,40 грн. (аркуш акту перевірки 28).

01.02.2012р. між позивачем та ТОВ «Акцент-медіа» укладено договір №81-1/02-12, на виконання умов якого ТОВ «Акцент-медіа» поставили позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними №903/03 від 03.09.012р., №901/09 від 01.09.2012р., №827/04 від 27.08.2012р., №23 від 23.08.2012р., б/н від 17.08.2012р., б/н від 13.08.2012р., №35 від 08.08.2012р., №35 від 01.08.2012р., №20 від 20.07.2012р., №23 від 23.07.2012р., №16 від 16.07.2012р., №2 від 02.07.2012р., №30 від 23.06.2012р., № 27 від 20.06.2012р., №28 від 22.06.2012р., №30 від 11.06.2012р., №25 від 05.06.2012р., №30 від 01.06.2012р., №26 від 18.05.2012р., №30 від 14.05.2012р., б/н від 03.05.2012р., №64 від 27.04.2012р., №82 від 26.04.2012р., №85 від 20.04.2012р., №79 від 17.04.2012р., №75 від 09.04.2012р., №68 від 01.04.2012р., №63 від 22.03.2012р., №60 від 16.03.2012р., №53 від 12.03.2012р., №59 від 06.03.2012р., №45 від 01.03.2012р., №220/06 від 20.02.2012р., №1022/13 від 22.10.2012р., №1009/03 від 09.10.2012р., №1008/04 від 08.10.2012р., №1001/04 від 01.10.2012р., №924/10 від 24.09.2012р., №921/01 від 21.09.2012р., №921/02 від 21.09.2012р., №917 від 17.09.2012р., №911/02 від 11.09.2012р., №1030/13 від 30.10.2012р., №1022/13 від 22.10.2012р., №1227/05 від 27.12.2012р.; податковими накладними №903003 від 03.09.2012р., №901009 від 01.09.2012р., №827004 від 27.08.2012р., №823004 від 23.08.2012р., №817004 від 17.08.2012р., №813002 від 13.08.2012р., №808004 від 08.08.2012р., №801004 від 01.08.2012р., №720 від 20.07.2012р., №723005 від 23.07.2012р., №716003 від 16.07.2012р., №713004 від 13.07.2012р., №623001 від 23.06.2012р., №620002 від 20.06.2012р., №620003 від 22.06.2012р., 611003 від 11.06.2012р., №605004 від 05.06.2012р., №518006 від 18.05.2012р., №514001 від 14.05.2012р., №503006 від 03.05.2012р., №327003 від 27.03.2012р., №426004 від 26.04.2012р., №420001 від 20.04.2012р., №425005 від 17.04.2012р., №409004 від 09.04.2012р., №402003 від 01.04.2012р., №322003 від 22.03.2012р., №316010 від 16.03.2012р., №312003 від 12.03.2012р., №306001 від 06.03.2012р., №301003 від 01.03.2012р., №22006 від від 20.02.202р., №1022013 від 22.10.2012р., №1009003 від 09.10.2012р., №1008004 від 08.10.2012р., №1001004 від 01.10.2012р., №924010 від 24.09.2012р., №921001 від 21.09.2012р., №921002 від 21.09.2012р., №917004 від 17.09.2012р., №911002 від 11.09.2012р., №1030013 від 30.10.2012р., №1022018 від 22.10.2012р., №1227005 від 27.12.2012р. Розрахунки проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 700695,73 грн. (аркуш акту перевірки 34).

30.05.2013р. між позивачем та ТОВ «Ілана Плюс» укладено договір №6/5-13, на виконання умов якого ТОВ «Ілана Плюс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними №188 від 25.07.2013р., №138 від 19.07.2013р., №52 від 10.07.2013р., №51 від 03.07.2013р., №204 від 27.06.2013р., №164 від 18.06.2013р., №163 від 17.06.2013р., №310 від 10.06.2013р., №61 від 01.06.2013р., податковими накладними №188 від 25.07.2013р., №138 від 19.07.2013р., №52 від 10.07.2013р., №51 від 03.07.2013р., №204 від 27.06.2013р., №164 від 18.06.2013р., №163 від 17.06.2013р., №310 від 10.06.2013р., №61 від 01.06.2013р. Розрахунки проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 125847,23 грн. (аркуш акту перевірки 44).

09.08.2013р. між позивачем та ТОВ «Інтернет-магазин» укладено договір №9/08-13, на виконання умов якого ТОВ «Інтернет-магазин» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними № 7 від 07.10.2013р., №1 від 01.10.2013р., №25 від 26.09.2013р., №24 від 23.09.2013р., №15 від 21.09.2013р., №6 від 02.09.2013р., №11 від 13.09.2013р., №4 від 02.09.2013р., №33 від 28.08.2013р., №32 від 27.08.2013р., №9 від 19.08.2013р., №6 від 09.08.2013р., податковими накладними №7 від 07.10.2013р., №1 від 01.10.2013р., №25 від 26.09.2013р., №24 від 23.09.2013р., №15 від 21.09.2013р., №6 від 02.09.2013р., №11 від 13.09.2013р., №4 від 02.09.2013р., №33 від 28.08.2013р., №32 від 27.08.2013р., №9 від 19.08.2013р., №6 від 09.08.2013р. Розрахунки проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 150541,16 грн. (аркуш акту перевірки 48).

02.12.2013р. між позивачем та ТОВ «Спец-групп» укладено договір №2/12-13, на виконання умов якого ТОВ «Спец-групп» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними №9 від 02.12.2013р., №294 від 31.12.2013р., №19 від 14.12.2013р., податковими накладними №9 від 02.12.2013р., №294 від 31.12.2013р., №19 від 14.12.2013р. Розрахунки проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 54401,40 грн. (аркуш акту перевірки 52).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені документи відповідають вимогам чинного законодавства і в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на віднесення до витрат сум по операціям з придбання ТМЦ у своїх контрагентів.

Крім того, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав безпідставним посилання відповідача в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТПК «Колір», ТОВ «Акцент-медіа», ТОВ «Ілана плюс», ТОВ «Інтер-маг» та ТОВ «Спец-груп», оскільки такі акти можуть свідчити лише про неможливість проведення звірки платника податків, а не про нереальність господарських операцій. Наявність в цих актах висновків щодо змісту господарських операцій є протиправним і не підтверджено документально.

Стосовно доводів апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних на переміщення товарів та документів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, колегія суддів вважає їх недоречними з огляду на умови договорів позивача із вказаними контрагентами, якими передбачено здійснення доставки товарів до його складу за рахунок продавців, а також кількості та характеристик товарів, які не є великими за розмірами та вагою. З огляду на це пояснення позивача про доставку їх продавцями легковими автомобілями та мікроавтобусами без оформлення товарно-транспортних накладних та розвантаження власними силами позивачем та водієм або експедитором без складання документів з розвантаження не спростовані відповідачем.

Більш того, позивачем до суду надано первинні документи, якими підтверджено наявність у позивача складського приміщення на умовах оренди, а також документи, які підтверджують подальшу реалізацію придбаних товарів (договори купівлі-продажу, рахунки, накладні та податкові накладні, довіреності).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення рішення від 09.12.2014р. №0032301703 відповідає фактичним обставинам справи.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування позивачу єдиного внеску на підставі спірної вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним управлінням доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки вони є похідними від неправомірно визначеного відповідачем оподатковуваного доходу, а судом встановлено відсутність обєкту для цих нарахувань.

Отже, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі № 804/37/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 липня 2016 року.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко