Рішення № 58950785, 04.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016

Справа №905/746/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів"

до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про стягнення 867 266, 09 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 867 266, 09 грн. за договором № 153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.02.2016 р. порушено провадження у справі № 905/746/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.03.2016 р. справу № 905/746/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

04.03.2016 р. позивач подав до Господарського суду Донецької області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 826 466,09 грн.

22.03.2016 р. матеріали справи № 905/746/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.03.2016 р. суддею Пригуновою А.Б. дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2016 р.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.04.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач направив клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі та відкладення розгляду даної справи у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

27.04.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач направив заперечення на позовну заяву, в яких Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» заперечує проти позову та зазначає, що відповідачем за договором 153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013 р. сплачено грошові кошти у розмірі 1 731 398,80 грн., а отже заборгованість Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" перед позивачем відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; розгляд даної справи відкладено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв’язку із порушенням справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" від 20.04.2016 р., розгляд якого судом перенесено.

06.06.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну назви з «Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" на Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів"».

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.06.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" не зверталось у тридцяти денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" у справі про банкрутство.

У процесі провадження у справі позивач неодноразово зменшував позовні вимоги, відповідно до останньої заяви, поданої 06.06.2016 р. Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" суму основного боргу у розмірі 55 858,66 грн. та судового збору у розмірі 837,88 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв’язку з чим даний спір вирішується, виходячи із нової ціни позову, а саме стягнення з відповідача 55 858,66 грн.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі у зв’язку із порушенням справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" від 20.04.2016 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Тож, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" не зверталось у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" у справі про банкрутство, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш".

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та на підставі встановлених судом обставин.

У судовому засіданні 04.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" та Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" укладено договір постачання №153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013 р., за умовами якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити певну власну продукцію: силікат натрію розчинний, флюси зварювальні, повне найменування якого, умови відвантаження, кількість, ціна, характеристика якості, сума договору наведені в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1.1. позивач зобов’язується провести відвантаження відповідачу товар належної якості та в погодженій сторонами найменуванні, кількості за ціною та на умовах встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.2.2. відповідач зобов’язується оплатити товар за ціною та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 4.1. оплата товару проводиться за договірною ціною, яка визначається у специфікації до цього договору протягом десяти календарних днів з дати відвантаження товару постачальником. Датою відвантаження вважається дата на штемпелі залізничної накладної станції відвантаження чи дата в накладній на відпуск готової продукції. Ціна товару включає в себе його виготовлення та навантаження на транспортний засіб. У разі порушення строків оплати за одержаний товар, подальший відпуск товару по цьому договору буде проводитись на умовах 100 % попередньої оплати.

Згідно з п. 4.4. при наявності на дату перерахування грошових коштів по цьому договору простроченої будь-якої заборгованості відповідача за фактично відвантажений раніш товар, то грошові кошти в першу чергу направляються погашення такої заборгованості і тільки після цього використовуються у відповідності до призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

Загальна вартість договору, відповідно до п.4.6., визначається в національній валюті України без урахування тарифу на перевезення і орієнтовано складає 7 396 896,00 грн.

Строк дії цього договору, відповідно до п.8.1., з 14.03.2013 р. по 01.04.2014 р., а в частині проведення розрахунків за одержаний товар до його повного виконання.

21.02.2013 р. сторони підписали специфікацію №1 до договору №153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов’язань за договором №153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013 р. щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 55 858,66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 р. заяву про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" прийнято та призначено підготовче засідання на 21.03.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. порушено провадження у справі №910/3262/16 про визнання Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш".

Судом також встановлено, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" опубліковано на офіційному сайті Вищого господарського суду України від 21.04.2016 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред’явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов’язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

За приписами ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Тобто, приймаючи до уваги, що предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором №153/26/ПСН-04894 від 21.02.2013р., враховуючи, що провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" порушено у квітні 2016 року року, вимоги Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" є конкурсними у розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

При цьому, судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" з вимогами про визнання його грошових вимог до суду не зверталось.

Відповідно до п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарського процесуального кодексу України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини третьої статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним доводів, на підставі встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.07.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.