Постанова № 58950081, 12.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 липня 2016 р. Справа № 820/1249/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 акціонерне товариство "Південспецбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року №0000011402 на суму 473535,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року №0000011402 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 03.02.2016 року №89 та направлення на перевірку №60 від 03.02.2016 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ОСОБА_3 акціонерного товариства "Південспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ» (податковий номер 39701795) за серпень 2015 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності та з ТОВ «САВА+» (податковий номер 32938597) за липень-серпень 2015 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 16.02.2016 року №432/20-30-22-03/01416731, у висновках якого вказано, що встановлено порушення:

- п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 315690 грн., а саме за липень 2015 року від здійснення правочинів з ТОВ «САВА+» податковий номер 32938597 на суму 38370 грн., та за серпень 2015 року від здійснення правочинів з ТОВ «САВА+» податковий номер 32938597 та з ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ» податковий номер 39701795 на суму 211320 грн. та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 315690 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 року №0000011402.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що до відповідачем було отримано та опрацьовано податкову інформацію щодо ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ» (від 22.09.2015 року) та ТОВ «САВА+» (від 30.10.2015 року).

У звязку з цим, контролюючим органом на адресу позивача направлені запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 14.12.2015 року та 18.01.2016 року.

Підприємством позивача складені пояснення та надано підтверджуючі документи, проте на думку відповідача ОСОБА_3 акціонерним товариством "Південспецбуд" не в повному обсязі надано відповіді на запит, що стало однією з підстав для проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ», ТОВ «САВА+».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТГРАНДТОРГ», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Південспецбуд" (в якості підрядника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТГРАНДТОРГ» (в якості субпідрядника) 03.06.2015 року укладено договір субпідряду №10(а.с.39-40 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе роботи по будівництву комплексу по виготовленню молока на 1920 голів на обєкті підрядника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що підрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних представниками сторін актів приймання виконаних робіт і довідок вартості після їх підписання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника або іншим не забороненим діючим законодавчим способом (у тому числі залік, продаж матеріалів).

Згідно умов вказаного договору початок виконання робіт липень 2015 року та закінчення червень 2016 року(п..4.1).

Придбання послуг підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2015 р. та актами приймання виконаних будівельних робіт №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 за серпень 2015 р.(а.с.41-65 том 1).

Розрахунки за виконані роботи здійснювались у безготівковій формі на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТГРАНДТОРГ», що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.66-69 том 1).

Суму податку на додану вартість за податковою накладною №22 від 14.08.2015 р. включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2015 р. (а.с.41).

Суд зазначає, що необхідність укладення договору субпідряду №10 обумовлена великим навантаженням ОСОБА_3 акціонерного товариства "Південспецбуд", який уклав з Департаментом капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації ряд договорів №46-15 від 29.05.2015 р., №47-15 від 29.05.2015 р., № 48-15 від 29.05.2015 р., № 122-15 від 16.09.2015 р., №123-15 від 16.09.2015 р., № 124-15 від 16.09.2015 р. (а.с.46-53, 75-82, 106-113, 134-141, 159-166, 186-193 том 2).

Відповідно до предмету договорів генпідрядник зобовязується за завданням розпорядника коштів замовника виконати та здати йому в установлений цим договором строк додаткові роботи по обєкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави, ВОП№І/15А в Луганській області» (далі-обєкт), а розпорядник коштів замовник зобовязується надати генпідряднику дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, прийняти від генпідрядника закінчені роботи по обєкту та оплатити їх.

Предмет вказаних вище договорів є аналогічним.

Представником позивача до матеріалів справи надані первинні документи на підтвердження виконання сторонами зобовязань за договорами №46-15 від 29.05.2015 р., №47-15 від 29.05.2015 р., № 48-15 від 29.05.2015 р., № 122-15 від 16.09.2015 р., №123-15 від 16.09.2015 р., № 124-15 від 16.09.2015 р.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «САВА+», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВА+» (в якості постачальника) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Південспецбуд" (в якості покупця) 15.10.2009 року укладено договір купівлі-продажу №32 (а.с.70-71 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобовязання поставити (відпустити), а покупець прийняти (отримати) товар та здійснити за нього оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник (або представник постачальника) передає покупцю (або його представник) замовлений товар з оформленою видатковою накладною і підписами постачальника і покупця (або їх представників).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від вказаної суми у рахунку-фактурі, сума яка залишилась перераховується за фактом поставки товару(п.4.1 договору).

У розділі 7 даного договору вказано, що даний договір вважається підписаним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і закінчується 31.12.2029 року.

В підтвердження факту виконання договору поставки до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії видаткових накладних від 07.07.2015 року, від 03.07.2015 року, від 31.07.2015 року, від 21.07.2015 року, від 30.07.2015 року, від 25.08.2015 року, від 17.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 10.08.2015 року, від 04.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 18.08.2015 року, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, виписок по особовим рахункам(а.с.72-102 том 1), акту звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортних накладних від 03.07.2015 року, від 07.07.2015 року, від 21.07.2015 року, від 31.07.2015 року, від 04.08.2015 року, від 10.08.2015 року, від 17.08.2015 року, від 18.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 28.08.2015 року, податкових накладних №2, №4, №16, №27, №28, №1, №7, №15, №17, №22, №23, №24, №30, №31, №38, витягу з журналу реєстрації довіреностей, специфікації №1, рахунків-фактур від 17.08.2015 року, від 18.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 31.08.2015 року, від 26.08.2015 року, від 10.06.2015 року, від 10.08.2015 року, від 03.07.2015 року, від 21.07.2015 року, від 30.07.2015 року, від 31.07.2015 року, від 16.06.2015 року (а.с.207-224 том 2).

Згідно наданих суду пояснень придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «САВА+» будівельні матеріали використовувались підприємством у власній господарській діяльності під час будівництва обєкту «Будівництво ділянки III лінії Харківського метрополітену від станції Наукова до станції «Проспект Перемоги».

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за спірними правочинами.

Відносно посилання відповідача на наявну у нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ» та ТОВ «САВА+», суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України субєктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд також зазначає, що в силу положень Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слід вказати, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «ОПТГРАНДТОРГ» та ТОВ «САВА+» вони знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторонами були виконані всі зобовязання, що передбачені умовами договорів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Крім того, до суду не надано судових рішень, які набрали законної сили, за якими угоди, вчинені за договорами визнані відповідним судом недійсними.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.03.2016 року №0000011402.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року №0000011402 на суму 473535,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Південспецбуд" (код ЄДРПОУ 01416731) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 7103 (сім тисяч сто три) грн 02 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.