Постанова № 58949990, 07.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 липня 2016 р. № 820/521/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2012 року та стягнути витрати зі сплати судового збору на його користь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Нововодолазькою МДПІ Харківської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог своєчасності, достовірності, нарахування та сплати земельного податку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2). Висновки, що викладені у згаданому акті слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2012 року. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами справи. ОСОБА_1 сплачені всі податки у вірному обсязі. А тому позивач вважає, що оскаржуване податкове - повідомлення рішення, прийняте контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки, не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.87-89) вказав, що позивачем порушені вимоги п. 277.1 ст.277 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по земельному податку в сумі 20 507,12 грн., а саме: позивачем суму визначено не від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківській області, а від затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради. Відтак, представник відповідача стверджує, що встановлені при перевірці позивача порушення. належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с. 87-89).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи заперечень та просив суд прийняти рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_1 (код М40812912) з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, нарахування та сплати земельного податку.

Результати перевірки оформлені актом від 30.07.2012 року за № 740/17-010/НОМЕР_3 (а.с. 8-11).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів п. 277.1 ст.277 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по земельному податку у сумі 20 507,12 грн., а саме на 2011 рік - 7239,67 грн., на 2012 рік - 13 267,45 грн., а саме: позивачем суму визначено не від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківській області, а від затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.08.2012 року за № НОМЕР_1 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 20 507,12 грн. (а.с. 12).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарг, прийняте податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача залишені без задоволення (а.с. 13-17).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що позивачем заниження суми земельного податку за 2011-2012 роки. Дане рішення ґрунтується на тому, що суму визначено не від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а від Затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради Нововодалазького району Харківської області.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і у судовому засіданні.

Суд відзначає, що відповідно до положень п.277.1. ст. 277 Податкового кодексу України, ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

В той же час ст. 272 ПК України передбачені ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь незалежно від місця знаходження.

Отже, ставка податку за земельні ділянки визначається в залежності від цільового призначення.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2009 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованих в державному реєстрі за №№ 2981, 2985, 2989, 2993, 2997, 3005, 3001 належать господарські будівлі загальною площею 12520 кв.м. (а.с. 18-38).

Розпорядженнями Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 16.02.2010 року №№ 137, 138, 139. 140. 141, 142 та від 17.02.2010 року №148 "Про надання дозволу на розробку землевпорядної документації" гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення для обслуговування господарської будівлі, розташованої за межами населеного пункту на території Сосонівської сільської ради Нововодалазького району Харківської області (а.с. 49, 53, 57, 60, 63, 66, 69, 73).

Також, в рядку 2.2 до форм № 6-зем (гектарів) зазначено, що гр. ОСОБА_1 відводяться земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу сільськогосподарського призначення (а.с. 48, 52, 56, 59, 62, 65, 68, 72).

Відтак, з вищевикладеного вбачається, що у користуванні позивача перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Крім того, в судове засідання представником позивача надані витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з яких також вбачається, що земельні ділянки, які розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, Сосонівська сільська рада, вул. Миру, 13-Ж, 13, 13-А, 13-Б,13-В,13-Г,13-Д,13-Е загальною площею 15,3498 га, які перебувають у користуванні позивача є землями сільськогосподарського призначення (а.с. 222-242).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі Земельний кодекс), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в Порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Положеннями статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної Ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приписами пункту 275.3 статті 257 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції. чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо сільська селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справ справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Приписами частини 1 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рівень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання встановлені у статті 22 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною 2, пунктом «а» частини З статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Положеннями пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки. встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 275.1 статті 275 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для оподаткування земельних ділянок, що розташовані в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлені ставки податку (в гривнях за 1 м), що визначені в Залежності від чисельності населення, та коефіцієнти, що застосовуються у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення.

Вимогами статті 277 Податкового кодексу України, визначено ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь та садівницьких товариств, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, згідно з пунктом 277.1 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до абзаців 1, 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 21 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що землекористувач повинен обчислювати суму податкового зобов'язання з плати на землю та відображати її у податковій звітності на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, виданих відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

В судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_1 при обчисленні суми податкового зобов'язання з плати на землю використовував дані довідки відділу Держемагенства у Нововодолазькому раойнні Харківської області від 19 червня 2013 року, яка надана для розрахунку нормативної грошової оцінки земельних, з якої також визначено, що землі позивача, які перебувають у користуванні є землями сільськогосподарського призначення та прилягають до земель сільськогосподарських угідь.

Посилання контролюючого органу у письмових запереченнях на той факт, що позивачем суму визначено не від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківській області, а від затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради, що є порушенням п.277.1 ст.277 Податкового кодексу України, суд не приймає, так як для визначення ставки податку має значення саме категорія земель, яка визначається у залежності від цільового призначення, а не значення де розташовані земельної ділянки.

Таким чином, під час судового розгляду справи встановлено, що землі позивача, які перебували у його користуванні у 2011 та 2012 році є землями сільськогосподарського призначення та позивачем суму визначено від затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради, як то передбачено чинним законодавством. Відтак, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин приписи п.277.1. ст. 277 Податкового кодексу України, яким передбачено ставку податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, застосуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 14.08.2012 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 209 (двісті дев'ять) грн.07 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 63304, Харківська область, м.Красноград, вул. Короленко,85, код ЄДРПОУ - 39856317).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 12 липня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко