Ухвала суду № 58949826, 14.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14.07.2016 рокусправа №820/3289/16

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківській області, щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_2;

- зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути подане ОСОБА_2 клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва - не більше 0,12 га за межами смт. Мала Данилівна на території Дергвчівського району Харківської області та надати мені дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та за результатами розгляду клопотання надати мотивовану відповідь на моє клопотання у місячний строк.

Представники позивача та відповідача, позивач особисто у судове засідання не прибули, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до норм процесуального законодавства, через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 в квітні 2016 року звернувся із клопотанням до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківської області щодо виділення у власність безоплатно земельної ділянки для ведення садівництва - не більше 0,12 га за межами смт. Мала Данилівка, Дергачівського р-ну, Харківської обл. та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Харківській області № К-7423/0/67640/0/21-16 від 13.05.2016 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва не більше 0,12 га за межами смт. Мала Данилівка, Дергачівського р-ну, Харківської обл.

Позивачем оскаржується до адміністративного суду дії ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови у задоволенні його клопотання в порядку ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Так, згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З 1 січня 2013 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку про те, що будь-які дії щодо передачі земельних ділянок, що перебувають в державній власності, у власність або користування, здійснюються відповідними територіальними органами Держгеокадастру України.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року.

Відповідно до п.в) ст. 80 Земельного кодексу України держава є суб'єктом права власності на землі державної власності та реалізує це право через відповідні органи державної влади.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України рішенням центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними підрозділами про надання земельної ділянки громадянину у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Суд зазначає, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

При цьому суд, керуючись ст. 244-2 КАС України, приймає до уваги правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленої у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), відповідно до якої відповідач як власник землі (відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України) вільний у виборі субєкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом та при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, Верховним судом України зроблено висновок про те, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року).З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний спір не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої вказаної статті, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд звертає увагу, що, відповідно до приписів ч.3 ст. 157 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.Роз'яснити позивачу, що після закриття провадження у справі повторне звернення з тією ж самою позовною заявою не допускається.Роз'яснити позивачу його право на звернення до відповідного суду загальної юрисдикції.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Полях Н.А.