Постанова № 58949594, 04.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13387/16-а

Провадження № 2-а/761/224/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області про визнання протиправним та скасування протоколу і постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року в провадження судді Шевченківського районного суду м.Києва Осаулова А.А. надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області про визнання протиправним та скасування протоколу №03878 від 23.03.2016 року і постанови №ВОР/03878 від 23.03.2016 року, що були винесені головним державним інспектором Київрибохорони Рижковим І.С. у справі про адміністративне правопорушення про накладення штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою на нього було накладено штраф та зазначено про необхідність стягнення збитків за порушення п.9.13.9 та п.6.1.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об»єктах України, а саме за здійснення промислового лову риби на ділянці, що оголошена органами рибохорони як зимувальна яма. Між тим, під час складання протоколу жодних дій щодо визначення географічних координат з метою встановлення зимувальної ями та координат, за якими позивач проводив вилов риби, інспектором вчинено не було. При визначення місця як зимувальна яма інспектор на власний розсуд вказав її розташування як місце перебування позивача. Крім того, не є дата 23.03.2016 року зимовим періодом за визначених у наказі Державного комітету рибного господарства України від 15.02.99 року обставин. Сума збитків визначено не у відповідності до вимог законодавства від руки на місці вчинення правопорушення. При цьому, як протокол про вчинення адміністративного правопорушення, так і постанову було складено в один день та час, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає оскаржуваний протокол та постанову такими, що винесені незаконно, з порушенням застосування норм діючого законодавства України у зв'язку з чим просить її скасувати.

В судовому засіданні представник Позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідач, інспектор Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області Рижков І.С. чи інша уповноважена особа вказаного управління в судове засідання не з'явились, проте були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не сповістили, у відповідності до п.5 ч.5 ст.107 КАС України заперечення на позов не надавали.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.128 КАС України, з урахуванням приписів ч.1 ст.171-2 КАС України, якою передбачено п'ять днів на розгляд справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вирішив за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2016 року відносно позивача інспектором Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області Рижковим І.С. було винесено спочатку протокол та потім постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.85 КУпАП із визначенням адмінстягнення у вигляді штрафу.

При цьому, згідно вказаної постанови визначено, що 23 березня 2016 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_1 на Канівському водосховищі в р-ні с.Ходорів Миронівського району Київської області здійснював промисловий лов риби з порушенням Правил промислового рибальства в України, а саме п.9.13.9 та п.6.1.1, зокрема проводив промисловий лов на ділянці, оголошеній органами рибохорони як зимувальна яма, де виловив рибу карась - 4 екз., щука - 1 екз., лящ - 11 екз., судак - 13 екз., сом - 2 екз., заподіявши збитків на суму - 25 197,55 грн.

Диспозиція ч.3 ст.85 КУпАП викладена законодавцем як порушення правил рибальства.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних процесуальних документів від 23.03.2016 року, то інспектор посилається на порушення заявником п.9.13.9 та п.6.1.1 Правил промислового рибальства в України (надалі по тексту Правила).

З змісту вказаних Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об»єктах України, що затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України №33 від 18.03.1999 року, визначено обо»язок здійснення промислу згідно з цими Правилами (п.6.1.1) та про заборону користувачам водних живих ресурсів здійснювати вилов риби та інших водних живих ресурсів на зимувальних ямах (п.9.13.9).

Поняття зимувальної ями визначено у п.2 зазначених Правил, де це є поглиблена ділянка дна водного об»єкта, де скупчуються водні живі ресурси в зимовий період.

Згідно п.2 наказу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області від 28.10.2015 року за №121 «Про встановлення заборони вилову риби та інших водних біоресурсів на зимувальних ямах у зимовий період 2015-2016 р.», то саме за географічними координатами визначено місцезнаходження зимувальних ям на Канівському водосховищі с.Ходорів по руслу вниз до с.Трахтемирів.

В той же час, як в оскаржуваних протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, так і в постанові від 23.03.2016 року конкретне місце перебування позивача ОСОБА_1 та здійснення ним вилову риби, яке б відповідало визначеним у цих Правилах географічним координатам, не вказано. Вказані обставини вказують на не доведеність вини позивача саме щодо вчинення лову риби у зимувальній ямі, що вказує на відсутність складу адміністративного порушення в його діях в частині порушення Правил рибальства.

Крім того, Відповідач, будучи повідомлений двічі про дату і час судового розгляду по справі, в судове засіданні свого представника не направив, не надав суду доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо порушення позивачем саме вказаних вимог Правил та рибальства його саме в межах зимувальної ями.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, суду не надано доказів скоєння Позивачем правопорушення відображеного у протоколі та постанові від 23.03.2016 року, в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених обставин вчинення незаконного рибальства позивачем вчинено останнім у визначених наказом №121 від 28.10.2015 року географічних координатах.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб»єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В порушення вказаних вимог Відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає порушенням оскаржувані дії відповідача щодо складання протоколу та постанови про вчинення адміністративного правопорушення в один день, а саме 23.03.2016 року.

Так, за змістом рішення Конституційного суду України у справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 року розтлумачено неухильне дотримання прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про вчинення адмінправопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хото притягається до адміністративної відповідальності. Випадки скороченого розгляду справи можливе лише у разі фіксації адмінправопорушення на місці, а в інших випадках таких розгляд справ не визначений законом та призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст.257, 268, 277-280 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства щодо неможливості скороченого розгляду справ вказаної категорії, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову в справі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2016 року №ВОР/03878 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 85 Кодексу України, скасувати та справу провадженням закрити.

Між тим, суд не знаходить підстав для визнання незаконним та скасування протоколу про вчинене адміністративне правопорушення від 23.03.2016 року, оскільки вказаним процесуальним документом особа ще не притягується до відповідальності, а ним лише констатується факт порушення. Документом про притягнення до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення є саме постанова, яка у даній справі визнано протиправною та скасована, що є належним захистом прав та інтересів позивача.

З врахуванням встановлених обставин у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 08 квітня 2015 року N 3-рп/2015 суд вважає за необхідне зазначити про оскарження вказаного судового рішення в загальному порядку, визначеному КАС України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6-12, 18, 69-71, ст.87, 99, 100-106, 159, 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 245, 251,258, 283, 284, 293 КУПАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 23 березня 2016 року №ВОР/03878 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1, винесену головним державним інспектором Київрибохорони Рижковим І.С. та справу провадженням закрити.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: (