Рішення № 58948720, 12.07.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15595/15-ц

пр. № 2/759/810/16

12 липня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Моторно (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу на користь МТСБУ понесені витрати у розмірі 6314 грн. 83 коп.; витрати за послуги аварійного комісара у розмірі 724 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп., посилаючись на ті підстави, що 03.09.2012 трапилася ДТП з вини відповідача, який керував транспортним засобом «Міцубіші» номерний знак НОМЕР_1, його вина підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2012 у результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «Фольцваген» номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, оскільки на час ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу відповідач звернулася до позивача із заявою про відшкодування шкоди до МТСБУ.

Позивач у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив слухати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 5, 31, 39, 40, 41, 47, 54, 64).

Відповідач у судове засідання 12.07.2016 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіславши на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, раніше у судових засідання проти позовних вимог заперечував (а.с. 66).

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.09.2012 трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб «Фольцваген», номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 11).

На підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2012 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 12).

02.11.2012 до МТСБУ звернулася ОСОБА_2 із заявою про отримання відшкодування внаслідок ДТП, оскільки ОСОБА_1 не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного в момент ДТП (а.. 9, 10).

Після проведення звіту №83 про оцінку автомобіля «Фольцваген» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 було виплачено суму за завдану шкоду, внаслідок ДТП у розмірі 6314 грн. 83 коп. згідно платіжного доручення № 5249 від 21.12.2012 (а.с. 14-23).

Частиною 4 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Всупереч правилам п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, п. 7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позивач у своїй позовній заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача, що автомобіль відповідача не був застрахований на момент здійснення ДТП спростоуються витягом у друкованій формі із спеціалізованої електронної бази страховика договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7023541 від 03.09.2012, що підтверджує наявність у відповідача договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб «Міцубісі» номерний знак НОМЕР_1 на момент здійснення ДТП (а.с. 57).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані не законі, не доведені матеріалами справи, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди у порядку регресу у зв'язку із тим, що на момент ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-праовової відповідальності власників наземного транспорту, однак позивачем не було надано належних доказів на підтвердження такого факту, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Моторно (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування у порядку регресу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: