Ухвала суду № 58948417, 14.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1444/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5

за участю:

представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання договору кредиту нікчемним, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи його тим, що 13.03.2008 року між Банком та відповідачем було укладено договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У звязку з тим, що відповідач неналежним чином виконувала зобовязання за кредитним договором, станом на 30.05.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 35738,67 грн., з яких: 9759,92 грн. заборгованість за кредитним договором; 22970,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3008,20 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Оскільки судовим наказом, виданим Соснівським районним судом м. Черкаси від 14.07.2010 року з ОСОБА_8 було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 17226,78 грн., позивач просив суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 19937,48 грн., з яких: 18511,89 грн. нестягнута заборгованість за кредитним договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 925,59 грн. штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто вказану суму заборгованості за кредитним договором.

За заявою представника ОСОБА_8 ОСОБА_7 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2015 року скасовано заочне рішення суду та призначено справу до розгляду.

У березні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на порушення Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору, просила визнати нікчемним кредитний договір б/н від 13.03.2008 року, який складається із заяви № 0502000600047350569.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13.03.2008 року в сумі 19937,48 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

10 травня 2016 року представник ОСОБА_8 ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що 13 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_8 було укладено договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (Т. 1 а.с. 103-104).

02.04.2008 року ОСОБА_8 отримала кредитну картку № 4149625323392074 (Т. 1 а.с. 103 зворот).

На підтвердження укладення кредитного договору відповідачем було заповнено Заяву, в якій вказано, що заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг. Крім того, відповідач була ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_8 частково повертала кредитні кошти, однак, не регулярно та у різному розмірі.

У звязку з тим, що ОСОБА_8 порушувала умови кредитного договору, станом на 30.05.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 35738,67 грн., з яких: 9759,92 грн. заборгованість за кредитним договором; 22970,55 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3008,20 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом (Т. 1 а.с. 10-16).

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2010 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN340000204779926 в розмірі 17226,78 грн. (Т. 1 а.с. 8). Тому позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором з урахуванням стягнутої суми за судовим наказом, а саме 18511,89 грн.

Крім того, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штраф в розмірі 925,59 грн. (процентна складова).

Таким чином, заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 19937,48 грн.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта, що вказаний судовий наказ був скасований ухвалою суду, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, та позивачем було зменшено суму заборгованості на 17226,78 грн. стягнутих за судовим наказом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності до вимог ст.634 ЦК України, договір укладений між сторонами є договором приєднання.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_8, крім заяви про отримання кредитної картки, підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Gold-клуб» (Т. 1 а.с. 104).

З наведеного вбачається, що відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, однак, допустила виникнення заборгованості за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростовано, тому колегія суддів вважає доведеним розмір заборгованості визначений позивачем, який і підлягає стягненню.

Судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором , оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 04.02.2012 року в розмірі 300 грн. і зараховано 06.02.2012 року, що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с.14) та випискою по особовому рахунку ОСОБА_8 Із позовною заявою банк звернувся 16.06.2014 року.

Згідно ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Отже, оскільки відповідачкою було сплачено 300 грн. 04.02.2012 року, перебіг строку позовної давності перервався, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із даною позовною заявою в межах строку позовної давності.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки відповідачка ОСОБА_8 порушила умови кредитного договору, укладеного між сторонами 13.03.2008 року, з неї слід стягнути заборгованість станом на 30.05.2014 року в розмірі 19937,48 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

З укладеного між сторонами кредитного договору від 13.03.2008 року, вбачається, що сторонами не було визначено з якою метою надаються кредитні та як вони будуть використовуватись позичальником, тобто чи є даний кредит споживчим.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюють правовідносини за спірним договором.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_8 просила суд визнати нікчемним кредитний договір б/н від 13.03.2008 року, який складається із Заяви № 0502000600047950569.

Однак, предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.03.2008 року, який складається, зокрема, із заяви ОСОБА_8 № 0212070700049838830 (Т. 1 а.с. 103).

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 не стосуються предмету позову ПАТ КБ «ПриватБанк», є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8

Судом першої інстанції також зазначено про пропущення ОСОБА_8 строку позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами. Дана обставина хоча і врахована судом, однак, в задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено у звязку з їх недоведеністю, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Оскільки судом не встановлено порушень закону щодо видачі довіреностей на представництво інтересів банку в суді, колегія суддів не знаходить правових підстав для постановлення окремої ухвали, про що просить апелянт в скарзі.

За таких обставин, судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване рішення, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні доказів, наданих сторонами, а тому воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Доводи апелянта не впливають на вирішення справи та були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання договору кредиту нікчемним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :