Ухвала суду № 58947784, 12.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2522/16 Головуючий 1 інст. Феленко Ю.А.

Справа № 610/3990/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря: Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення одноразової винагороди за загальні результати роботи за підсумками року, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» одноразової винагороди за загальні результати роботи за підсумками 2014 року (13 зарплати) та 5000 грн. моральної шкоди. В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги і крім зазначеного просив суд: визнати недійсним та скасувати наказ в.о. голови правління ПАТ «Укртрансгаз» № 63-к від 18.02.2014 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок»; визнати, що ОСОБА_4 не мав юридичного права виконувати обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він з березня 2002 року по 26.03.2014 року працював на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу Червонодонецького вузла звязку Шебелинського цеху технологічного звязку Харківського регіонального центру «Газтехзвязок» Управління «Укргазтехзвязок» ПАТ «Укртрансгаз». Звільнений був на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. При звільнені йому не була виплачена одноразова винагорода за загальні результати роботи за підсумками 2014 року, яка передбачена додатком № 10 до Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2013-2015 роки, і яку просить стягнути з відповідача. Зазначає, що вказаним порушенням норм трудового законодавства йому також завдано моральну шкоду, яку оцінює в 5000грн. Також зазначав, що наказ в.о. голови правління ПАТ «Укртрансгаз» № 63-к від 18.02.2014 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» не відповідає вимогам Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АР Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМ України № 1242 від 30.11.2011р., тому вважає, що спірний наказ винесений з порушенням вимог чинного законодавства, та, що ОСОБА_4 не мав юридичного права виконувати обовязки директора філії Управління «Укргазтехзвязок».

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в позові, суд 1 інстанції ґрунтовно виходив з того, що ПАТ «Укртрансгаз» не нараховувало та не виплачувало своїм працівникам одноразову винагороду за загальні результати роботи за підсумками 2014 року і тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача одноразової винагороди за загальні результати роботи за підсумками 2014 року. Вимоги позивача щодо визнання недійсним та скасування наказу в.о. голови правління ПАТ «Укртрансгаз» № 63-к від 18.02.2014 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» та визнання, що ОСОБА_4 не мав юридичного права виконувати обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» безпідставні, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували факти фальсифікації чи підробки оскаржуваного наказу, який підписаний повноважною на те посадовою особою.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено чисельними судовими рішеннями, які набрали законної сили, в лютому 2002 року ОСОБА_3 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів 1 класу Червонодонецького вузла звязку Шебелинського цеху технологічного зв'язку Харківського регіонального центру «Газтехзв'язок» Управління «Укргазтехзв'язок», яке на правах філії входить до складу юридичної особі - Публічного Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (наказ по правлінню «Укргазтехзвязок» від 26.03.2002 р. № 25-К).

За наказом філії «Управління «Укргазтехзв'язок» ПАТ «Укртрансгаз» № 130-к віл 26.03.2014р. ОСОБА_3 був звільнений з роботи з посади водія автотранспортних засобів і класу вузла зв'язку ОСОБА_5 Шебелинського цеху технологічного зв'язку Харківського регіонального центру «Газтехзв'язок», за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 16.06.2015р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015р., ОСОБА_3 було відмовлено у поновленні на роботі.

Згідно додатку № 10 до Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2013-2015 роки, в ПАТ «Укртрансгаз» була передбачена одноразова винагорода за загальні результати роботи за підсумками року, яка виплачується у першому кварталі року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5 вказаного додатку № 10, одноразова винагорода за загальні результати роботи за підсумками року може бути виплачена працівникам, які не відпрацювали повний календарний рік з поважних причин, зокрема, у звязку з скороченням чисельності або штату працівників.

При звільнені ОСОБА_3 не була виплачена одноразова винагорода за загальні результати роботи за підсумками 2014 року, що підтверджується довідкою Управління «Укргазтехзвязок» № 98 від 30.12.2015 та не заперечувалось представником відповідача.

З відповіді Управління «Укргазтехзвязок» вих. № 1792/19-01 від 09.09.2015 на заяву позивача та вищевказаної довідки № 98 від 30.12.2015 вбачається, що одноразова винагорода за загальні результати роботи за підсумками 2014 року працівникам ПАТ «Укртрансгаз» не нараховувалась та не виплачувалась, у звязку з тим, що дію пункту 4.9 в частині додатку № 10 до Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2013-2015 роки призупинено з 01.01.2015 до 31.12.2015.

Згідно ч.3 ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

З ч. 2 ст. 97 КЗпП України вбачається, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно- ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Також питання винагороди на підприємстві (як складової частини матеріального стимулювання праці для підвищення мотивації працівників до праці, продуктивності і ефективності виробничої діяльності) докладно розглянуті у Методичних рекомендаціях щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 23 від 29.01.2003 в яких винагорода визначена як будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата працюючому на підприємстві, відповідно до показників та умов цієї виплати, визначених підприємством.

Питання винагороди за загальні результати роботи за підсумками року також регулює наказ Мінпраці від 31.03.99 № 44, яким затверджено Рекомендації щодо визначення заробітної плати працівників залежно від особистого внеску кожного працівника в кінцеві результати роботи підприємства. Як зазначено у розділі 8 цих Рекомендацій, з метою утримання кваліфікованих кадрів підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, можуть запроваджувати виплату винагороди за результатами роботи підприємства за рік та за вислугу років. Винагорода за результатами роботи підприємства за рік прямо пов'язана з кінцевими результатами роботи підприємства. Її розмір пов'язується з особистими результатами праці кожного працівника, зі стажем його роботи на підприємстві.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України вбачається, що винагорода за загальні результати роботи за підсумками року відноситься до категорії заохочувальних та компенсаційних виплат, які прямо не передбачені актами чинного законодавства про оплату праці і проводяться понад встановлені зазначеними актами норми. Нарахування та виплата вказаної винагороди не є обовязком роботодавця, а є його правом, і прямо залежить від фінансових можливостей підприємства.

В пункті 2.5 додатку № 10 до Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» на 2013-2015 роки також закріплено лише право, а не обовязок роботодавця виплачувати одноразову допомогу за загальні результати роботи за підсумками року працівникам, які не відпрацювали повний календарний рік з поважних причин.

Наказу, на підставі якого робітникам могла би бути виплачена винагорода за підсумками року також по підприємству не виготовлялося.

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила та надала докази, що 16 грудня 2014 року було проведено засідання комісії з укладання колективного договору ПАТ «Укртрансгаз» та було вирішено внести в пункт 4.9 розділу 4 Колективного договору доповнення, що дію додатку 10 призупинено з 1.01.2015 до 31.12.2015 року та що додаток 10 «Положення про порядок та умови виплати одноразової винагороди за загальні результати роботи за підсумками року працівникам, ПАТ «Укртрансгаз» доповнено. Що дію додатку 10 призупинено з 1.01.2015 до 31.12.2015 року. 23.12.2014 року була проведена конференція працівників з 1.01.2015 до 31.12.2015 року, яка винесла постанову про внесення змін та доповнень до Колективного договору ПАТ «Укртрансгаз».

Таким чином, судовим розглядом було правильно встановлено, що ПАТ «Укртрансгаз» не нараховувало та не виплачувало своїм працівникам одноразову винагороду за загальні результати роботи за підсумками 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача одноразової винагороди за загальні результати роботи за підсумками 2014 року.

Вирішуючи позов в частині визнання недійсним та скасування наказу в.о. голови правління ПАТ «Укртрансгаз» № 63-к від 18.02.2014 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» та визнання, що ОСОБА_4 не мав юридичного права виконувати обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» суд правильно встановив, що позивач оскаржив накази у звязку з тим, що його було звільнено з роботи за наказом в.о. директора Управління «Укргазтехзвязок» ОСОБА_4 (наказ № 130-к від 26.03.2014), який не мав на це юридичного права.

Між тим, позивач оскаржував своє звільнення в судовому порядку. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 16.06.2015 по справі № 610/1590/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015, ОСОБА_3 було відмовлено у поновленні на роботі..

Як убачається з належним чином завіреної копії наказу в.о. голови правління ПАТ «Укртрансгаз» від 18.02.2014 № 63-к, він підписаний повноважною на те посадовою особою. Виконання обов'язків директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» на ОСОБА_4 покладено з часу видання цього наказу, а не ознайомлення з ним. По факту ОСОБА_4 приступив і виконував ці обов'язки у визначений термін.

Доводи позивача про те, що право призначати виконуючого обовязки директора філії «Управління «Укргазтехзвязок» надано лише Голові Правління ПАТ «Укртрансгаз», а не виконуючому обовязки, є безпідставними, так як надані представником відповідача належним чином завірені копії Статуту ПАТ «Укртрансгаз» та Положення про філію «Управління «Укргазтехзвязок» не містять жодних обмежень прав та обовязків виконуючого обовязки голови правління щодо виконання ним наданих повноважень.

Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факти фальсифікації чи підробки оскаржуваного наказу (відповідне рішення суду, що набрало законної сили).

Враховуючи вищевказане, суд 1 інстанції ґрунтовно дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача, а відтак про необхідність відмови в задоволенні позову.

Підстави для скасування рішення суду з доводів апеляції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. В звязку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді В.В. Кокоша

ОСОБА_1