Постанова № 58945051, 08.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року м. Львів № 813/715/16

11 год. 57 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Палюка М.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;

відповідача 1 та третьої особи: представник ОСОБА_3;

відповідача 2: представник ОСОБА_4-Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Генерального штабу Збройних Сил України Головнокомандувача Збройних Сил України, Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника Генерального штабу Збройних Сил України Головнокомандувача Збройних Сил України, Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника Генерального штабу ЗС України від 22 січня 2016 року № 30 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо накладення на позивача за нібито неналежне виконання вимог статей 3, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України та пунктів 1, 2, 3 Тимчасового положення про підрозділи спеціального призначення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (військові комендатури), затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 09 жовтня 2014 року № 257, дисциплінарного стягнення - «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 69 від 17 лютого 2016 року щодо звільнення позивача відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї самої статті, з військової служби у запас за пунктом «є» (через службову невідповідність);

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А 0583 (Західне територіальне управління Військової служби правопорядку ЗС України) № 61 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків частини та всіх видів забезпечення;

- зобовязати начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника групи проведення службових розслідувань Західного територіального управління Військової служби правопорядку ЗС України;

- зобовязати Західне територіальне управління Військової служби правопорядку ЗС України (військову частину А 0583) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення із грошовими преміями та надбавками, передбаченими розділом XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зі змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 23.12.2010 №686, щомісячною додатковою винагородою, передбаченою постановою КМ України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови КМ України від 22.09.2010 №889», Інструкцією про розміри та порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу ЗС України, щомісячної додаткової грошової винагороди, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, телеграмою Міністра оборони України від 25.04.2013 №248/3/9/1/332, телеграмою начальника Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу ЗС України від 29.04.2013 року №346/2/1233, телеграмою начальника ВСП у ЗС України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗС України від 29.04.2013 №306/фес/32/408) за весь час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині зобовязання начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника групи проведення службових розслідувань Західного територіального управління Військової служби правопорядку ЗС України та зобовязання Західного територіального управління Військової служби правопорядку щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за один місяць.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні накази в частині накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади та виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення суперечать вимогам та істотно порушують його права, передбачені Конституцією та Законами України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Позивач своє звільнення з посади вважає незаконним, оскільки були відсутні правові підстави для винесення спірних наказів, зокрема, позивач постійно проводив заходи щодо запобігання вчиненню та припиненню правопорушень серед особового складу відповідно до планів роботи, розпоряджень та вказівок керівництва, свої службові обовязки в цілому виконував належним чином, проводив роботу по зміцненню військової дисципліни, про вчинення іншими військовослужбовцями, зокрема капітаном ОСОБА_6 правопорушень позивачу відомо не було, у вчиненні вказаних правопорушень позивач жодним чином не сприяв. Вважає висновки службового розслідування, які стали підставою для прийняття спірних наказів, такими, які базуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам. Стверджує, що у випадку вчинення ним зазначених у висновках службового розслідування правопорушень, його було б притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності, однак, до відповідальності за вказані правопорушення позивач не притягувався.

Позовні вимоги позивач та його представник в судовому засіданні підтримали, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, заяві про зміну позовних вимог та додаткових письмових поясненнях. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача 1 Начальника Генерального штабу Збройних Сил України Головнокомандувача Збройних Сил України та третьої особи подано письмове заперечення проти позову, в яких зазначено, що під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільненні зі служби дотримано вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та нормативно-правовими актами України. Обставини, достатні для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби, було встановлено в ході проведення службового розслідування, належним чином зафіксовано та надано відповідну оцінку під час прийняття спірних наказів.

Представник відповідача 1 та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача, представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 07.12.2015 року до 08.01.2016 року відповідно до наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Сил України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 07.12.2015 № 295 «Про призначення службового розслідування» визначеною комісією було проведене службове розслідування з метою встановлення причин та умов що сприяли порушенню вимог законодавства України посадовими особами Західного територіального управління Військової служби правопорядку та 3 спеціального відділу ВСП під час проведення ротації особового складу 3 спеціального відділу ВСП в секторі «А» та визначення ступеню їх вини.

Пунктом 9 наказу начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку від 23.12.2015 року № 508 «Про результати службового розслідування та покарання винних» на позивача за порушення вимог законодавства України під час виконання обов'язків посадової особи військової комендатури м. Щастя було накладене дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Наказом начальника ВСП № 16 від 18.01.2016 року пункти 6, 7, 9 наказу начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку від 23.12.2015 № 508 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність» були скасовані.

За результатами службового розслідування комісією 08.01.2016 року був складений акт службового розслідування та поданий на розгляд начальнику ВСП (посадовій особі, яка його призначала), який у цей же день прийняв рішення та затвердив пропозицій надані комісією щодо клопотання перед начальникам Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

22.01.2016 року начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ Генерального штабу від № 30 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», пунктом 2 якого на позивача накладене дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

02.02.2016 начальником Західного територіального управління Військової служби правопорядку оформлено подання щодо звільнення з військової служби майора ОСОБА_1.

17.02.2016 року наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 69 позивач звільнений з військової служби відповідно підпункту «е» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Наказом командира військової частини А 0583 (Західне територіальне управління Військової служби правопорядку Збройних сил України) № 61 від 28.03.2016 року ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Статус, основні завдання, організацію та принципи діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, права, обов'язки, заходи соціального і правового захисту та відповідальність її військовослужбовців визначаються Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Статтею 3 цього Закону визначено основні завдання Служби правопорядку, якими є:

виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби);

запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України;

участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях;

захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань;

забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів;

участь у гарнізонних заходах;

виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті;

забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні;

сприяння у межах своєї компетенції органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов'язків;

участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах.

Відповідно до статті 8 цього ж Закону на Службу правопорядку покладається здійснення функцій, зокрема, попереджувати, виявляти, припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, вживати заходів щодо їх усунення, брати участь у правовому вихованні військовослужбовців, працівників Збройних Сил України; брати участь у проведенні профілактичної роботи серед військовослужбовців, схильних до вчинення правопорушень, сприяти військовому командуванню, органам військового управління в забезпеченні військової дисципліни серед військовослужбовців.

Згідно зі ст. 13 цього ж Закону порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідних положень про проходження військової служби.

Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до п. «е» ч. 6 ст. 26 цього Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначаються загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до ст. 16 цього Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 59 цього ж Статуту командир (начальник) зобов'язаний, крім іншого, встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг

Відповідно до ч. 1 ст. 45 цього Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі ст. 68 цього ж Статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до статей 83-88 цього Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення необхідно встановити характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідач 1 у спірному наказі про накладення на позивача дисциплінарного стягнення зазначає, що позивач як посадова особа Військової служби правопорядку та старший серед інших військовослужбовців військової комендатури за посадою та військовим званням не здійснював заходів щодо запобігання вчиненню і припиненню правопорушень серед особового складу, у роботі не керувався Конституцією та законами України, службові обовязки виконував всупереч вимогам відповідних посібників, порадників, положень та інструкцій, не показував прикладу дисциплінованості та неухильного виконання вимог законодавства, роботу щодо зміцнення військової дисципліни не проводив, не зупинив протиправних дій капітана ОСОБА_6 щодо відкритого заволодіння неналежним йому майном та використання підлеглих для переміщення цього майна за межі будівлі військової комендатури та вивезенні за межі міста Щастя, своїми діями та бездіяльністю сприяв капітану ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного правопорушення, вчиняв дії, спрямовані на його приховування, вводив в оману представників Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України наданням їм неправдивої інформації.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з Акта службового розслідування від 08.01.2016 року, під час проведення службового розслідування не було встановлено конкретних фактів не здійснення позивачем заходів щодо запобігання вчиненню і припиненню правопорушень серед особового складу, також не зазначено конкретних випадків щодо того, що позивач у роботі не керувався Конституцією та законами України, що службові обовязки виконував всупереч вимогам відповідних посібників, порадників, положень та інструкцій та не вказано, яких саме посібників, порадників, положень та інструкцій, не наведено жодного факту того, що позивач не показував прикладу дисциплінованості та неухильного виконання вимог законодавства, не зазначено про факти не проведення позивачем роботи щодо зміцнення військової дисципліни.

Отже, такі висновки службового розслідування не містять належного обґрунтування у відповідності до вищенаведених вимог Дисциплінарного статуту.

Стосовно твердження відповідача 1 про те, що позивач не зупинив протиправних дій капітана ОСОБА_6 щодо відкритого заволодіння неналежним йому майном та використання підлеглих для переміщення цього майна за межі будівлі військової комендатури та вивезенні за межі міста Щастя, своїми діями та бездіяльністю сприяв капітану ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного правопорушення, вчиняв дії, спрямовані на його приховування, вводив в оману представників Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України наданням їм неправдивої інформації позивач зазначає, що про неналежність майна капітану ОСОБА_6 та, відповідно, про вчинення останнім протиправних дій позивачу відомо не було. Відтак, з обєктивних причин позивач не міг зупинити протиправні дії капітана ОСОБА_6 щодо відкритого заволодіння неналежним йому майном та використання підлеглих для переміщення цього майна за межі будівлі військової комендатури та вивезенні за межі міста Щастя.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили, що вивезення меблів позивач не організовував, завантаженням майна в автомобіль не керував.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що не приймав участі у завантаженні меблів у автомобіль, однак допомагав розвантажувати. Вказав, що йому не відомо, кому належить завантажене в автомобіль майно.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що був військовим комендантом міста Щастя. Зазначив, що приймав по акту лише військове майно, облік приватного майна в комендатурі не вівся. Ствердив, що в день вивозу майна не знаходився в комендатурі, про факт вивозу майна йому ніхто не доповідав. На час його відсутності в комендатурі позивач залишився виконуючим обовязки командира.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що він за вказівкою підполковника ОСОБА_13 був водієм автомобіля, у якому перевозилось майно. Ствердив, що позивач не надавав жодних вказівок щодо виїзду автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що ним до проведення службового розслідування було відібрано пояснення у капітана ОСОБА_6, у яких той ствердив, що меблі належать його дівчині ОСОБА_15.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що він був членом комісії щодо проведення службового розслідування стосовно позивача. Зазначив, що пояснення позивача були суперечливі і не відповідали поясненням інших осіб. Ствердив, що позивач перешкоджав здійсненню службового розслідування та сприяв протиправному вивезенню майна, був старший за посадою в комендатурі і не зупинив вивезення майна, яке не належало Збройним Силам України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що дав вказівку водію автомобіля прибути до військової комендатури м. Щастя для завантаження належного Збройним Силам України майна. Яке саме майно було завантажено в автомобіль йому не відомо. Ствердив, що після завантаження автомобіль вибув до місця призначення відповідно до наданих розпоряджень.

Заслухавши покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, а також з урахуванням того, що в матеріалах службового розслідування відсутні докази, які б достеменно, поза розумним сумнівом стверджували про те, що позивач не зупинив протиправних дій капітана ОСОБА_6 щодо відкритого заволодіння неналежним йому майном та використання підлеглих для переміщення цього майна за межі будівлі військової комендатури та вивезенні за межі міста Щастя, своїми діями та бездіяльністю сприяв капітану ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного правопорушення, вчиняв дії, спрямовані на його приховування, а також не вказано, яким чином позивач вводив в оману представників Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та яка саме надана позивачем інформація була неправдивою, суд дійшов висновку про недоведеність вказаних тверджень відповідача 1.

Також до матеріалів справи долучено письмове пояснення ОСОБА_17, у якому зазначено, що вивезене з м. Щастя майно їй не належало, однак ОСОБА_6 запропонував сказати, що майно належить їй. Стверджує, що ОСОБА_1 надавав їй вказівки стосовно тих свідчень, які вона надавало по факту вивезення майна з м. Щастя.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_16 та письмові пояснення ОСОБА_17, оскільки такі спростовуються показами інших свідків, допитаних в судовому засіданні, та наявними в матеріалах справи доказами, а також у звязку з тим, що такі пояснення надано після завершення службового розслідування та звільнення позивача з військової служби.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування стосовно позивача та прийняття за його наслідками рішень у формі спірних наказів, відповідачами не було узято до уваги попередню поведінку позивача, тривалість його військової служби та рівень знань про військову службу. Зокрема, не було надано оцінки фактам неодноразового заохочення позивача шляхом оголошення подяки, нагородження медалями за сумлінну службу, цінними подарунками, грошовими преміями, не взято до уваги вислугу років позивача, яка складає на момент звільнення 20 років 8 місяців, не проведено оцінку рівня знань позивача про порядок служби, не взято до уваги позитивну характеристику, надану безпосереднім керівником позивача (т. 2, а. с. 197).

Також суд бере до уваги ту обставину, що позивача не було притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за наслідками проведеного службового розслідування, що не заперечується сторонами.

Проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду докази та норми Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, суд дійшов висновку, що звільнення з військової служби за службовою невідповідністю може бути наслідком вчинення такого дисциплінарного проступку, що підриває авторитет Збройних Сил України та є несумісним із подальшим проходженням служби. Дії ОСОБА_1 як службової особи Військової служби правопорядку Збройних сил України, на переконання суду, не містять ознак такого проступку. Відтак, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю не відповідає ступеню тяжкості дисциплінарного проступку позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

На переконання суду, відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних наказів Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 30 від 22.01.2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 69 від 17.02.2016 року в частині звільнення позивача з військової служби у запас за пунктом «є» (через службову невідповідність), у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачі, як субєкти владних повноважень, не надали до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх рішень.

З огляду на наведене та зважаючи на відсутність доказів службової невідповідності позивача, яка може бути причиною звільнення з військової служби, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправним та скасування наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 30 від 22.01.2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 69 від 17.02.2016 року в частині звільнення позивача з військової служби у запас за пунктом «є» (через службову невідповідність). Як наслідок визнання протиправними та скасування вказаних наказів у відповідній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню і наказ командира військової частини А 0583 (Західне територіальне управління Військової служби правопорядку Збройних сил України) № 61 від 28.03.2016 року в частині виключення позивача зі списків військової частини та всіх видів забезпечення та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника групи проведення службових розслідувань Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України з 18 лютого 2016 року, як такий, що прийнятий на виконання вимог наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з військової служби.

Стосовно позовних вимог про зобовязання Західне територіальне управління Військової служби правопорядку ЗС України (військову частину А 0583) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення із грошовими преміями та надбавками, передбаченими розділом XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зі змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 23.12.2010 №686, щомісячною додатковою винагородою,передбаченою постановою КМ України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови КМ України від 22.09.2010 №889», Інструкцією про розміри та порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу ЗС України, щомісячної додаткової грошової винагороди, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, телеграмою Міністра оборони України від 25.04.2013 №248/3/9/1/332, телеграмою начальника Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу ЗС України від 29.04.2013 року №346/2/1233, телеграмою начальника ВСП у ЗС України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗС України від 29.04.2013 №306/фес/32/408) за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

З урахуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, позовні вимоги у редакції щодо виплати грошового забезпечення із вказівкою на нормативно-правові акти, які регулюють нарахування грошових премій та надбавок, задоволенню не підлягають.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи ОСОБА_1 № 121 від 20.04.2016 року, відповідно до якої грошове забезпечення позивача за грудень 2015 року січень 2016 року складає 9149,49 грн. Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 217,84 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 18.02.2016 року по 08.07.2016 (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 98 днів.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 21348,32 грн., а саме: 98 (днів) х 217,84 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Всього до стягнення у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 21348,32 грн., яку слід стягнути на користь позивача з Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України.

Водночас, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Правила ст. 94 КАС України не застосовуються, оскільки судовий збір позивачем не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 30 від 22.01.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 69 від 17.02.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «є» (через службову невідповідність).

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А 0583 (Західне територіальне управління Військової служби правопорядку Збройних сил України) № 61 від 28.03.2016 року в частині виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника групи проведення службових розслідувань Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України з 18 лютого 2016 року.

Стягнути з Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних сил України (вул. Городоцька, 40, м. Львів, 79016 код ЄДРПОУ 09724567) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79031, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 21348 (двадцять одна тисяча триста сорок вісім) грн. 32 коп. без урахування сум обовязкових до сплати податків та внесків.

В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 4574 (чотири тисячі пятсот сімдесят чотири) грн. 74 коп. постанова суду виконується негайно.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2016 року.

Суддя Клименко О.М.