Ухвала суду № 58944508, 14.07.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"14" липня 2016 р. Справа № 809/527/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Кафарський В.В.,

за участю секретаря Єлізарової У.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії.

13.06.2016 року представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК ОСОБА_3 подав суду клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з урахуванням положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Представник позивача щодо задоволення даного клопотання заперечив.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не зявилися.

Розглянувши подане клопотання про закриття провадження у вказаній справі, матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представника позивача, суд зазначає наступне.

Предметом заявлених позовних вимог в даній адміністративній справі до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення її до переліку вкладників публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №800017979 від 16.01.2015 року; зобовязання подати додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника. Позивач також просить зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її, як вкладника, до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

При цьому, з'ясовуючи характер спору слід враховувати, що протилежним за змістом публічно-правовому спору є приватноправовий спір, а в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Частиною 1 статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність встановлено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частиною 2 цієї статті визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно частини 1 статті 54 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , й діє як суб'єкт публічного права.

Відповідно до статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах існує не спір про право, а публічно-правовий спір, який підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилань представника відповідача про те, що з урахуванням положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, як на підставу для закриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Проте, суд зазначає, що спір у даній справі не стосується майнових вимог до боржника, а справу про банкрутство відносно банку як боржника не порушено.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 5 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції від 30 жовтня 2012 року, дія цього Закону не поширюється на банки. Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішується в порядку, визначеному законами України Про банки та банківську діяльність та Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому у Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом внесено зміни, частиною 3 статті 2 даного Закону в редакції від 19 січня 2013 року, визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно частини 8 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, який набрав чинності 21 березня 2012 року, дія Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом на банки не поширюється.

Таким чином, норми Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та Господарського процесуального кодексу України не можуть регламентувати іншу, ніж адміністративну, юрисдикцію аналогічних спорів даної справи.

Така позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.04.2016 року у справі №К/800/21063/15 (К/800/21185-15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначені пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для закриття провадження у даній адміністративній справі відсутні, а тому клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є таким, що до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України- відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.