Постанова № 58944343, 28.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року № 810/1134/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про військовий обовязок та військову службу», Порядку відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, позивач просить стягнути з відповідача витрати у розмірі 37 677,12 грн.

До судового засідання представники сторін не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, до судового засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення справи до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06 2013 №509-р «Про утворення Державного університету телекомунікації», наказу Міністерства освіти і науки України від 30.07.2013 №1049 «Про утворення Державного університету телекомунікації», спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 08.08.2013 №1134/543 «Щодо особливостей діяльності Державного університету телекомунікації», наказу начальника Військового інститут від 01.10.2013 № 195, Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі ВІТІ НТУУ «КПІ») було перейменовано у Військовий інститут телекомунікації та інформатизації Державного університету телекомунікацій (далі ВІТІ ДУТ).

У подальшому у Військовому інституті відбулась реорганізація згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2015 №94 «Про реорганізацію та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів», спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України від 04.06.2015 року №252 590 «Про заходи щодо реорганізації та утворення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів», наказу начальника Військового інститут від 02.06.2015 №107 ВІТІ ДУТ перейменовано у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (далі ВІТІ). Отже, ВІТІ є правонаступником ВІТІ НТУУ «КПІ» та ВІТІ ДУТ.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» до системи органів державної влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 «Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України» та вказаного Положення про Міністерство оборони України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення, вжиття державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 18, 20 цього Положення Міністерство оборони України утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною та фінансовою роботою в Збройних Силах України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у Збройних Силах України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999) надано повноваження виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Також як зазначено у ст. 13 Закону України «Про оборону України» Збройні Сили України організаційно складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Статтями 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів держбюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Також відповідно до ст. 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» кошти, одержані від здійснення військовими частинам (установами організаціями, підприємствами Міністерства оборони України) господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону, відповідно до кошторису Міністерства оборони України, при цьому порядок їх обліку визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації є складовою частиною ЗС України, підпорядкований Міністерству оборони України і перебуває на утриманні Державного бюджету.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому ВІТІ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, у відповідності до вищевказаного Положення, також фінансується за рахунок державного бюджету.

Основні фонди, обігові кошти управління Інституту є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства оборони України, закріплені за управлінням на праві оперативного управління.

Начальник ВІТІ несе повну відповідальність за його стан та діяльність, ефективне використання закріпленого за ним державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, тому для захисту порушеного права ВІТІ уповноважений виступати стороною в господарському суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи) та зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі), для чого діяти у відповідності із законом.

Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, і в їх основі є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм) у тому числі спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання описової частини рішення Конституційного Суду України № 3-РП /99 від 08.04.1999.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а і в діяльності інших суб'єктів господарювання, в тому числі державних установ та організацій.

Статтею 25 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачено порядок підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах офіцерського складу.

Так, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України курсантами вищого військового навчального закладу (яким виповнилося 18 років), військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання);

Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (за винятком випадків, передбачених пунктами "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби.

При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

- строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

- військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

- військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом за один місяць строкової військової служби.

- курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів відповідно до пунктів "б", "г", "д" чи "з" ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, направляються у районні (міські) військові комісаріати за місцем проживання для взяття на військовий облік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі Постанова), на виконання якої 16.07.2007 прийнято «Порядок розрахунку витрат пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України. Міністра транспорту та зв'язку України та ін. №419/831/240/605/537/219/534 (далі Наказ).

Згідно п. 5 зазначеної Постанови витрати на навчання відшкодовуються в повному обсязі курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Пунктом 6 Постанови передбачено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців за відповідною військовою спеціальністю.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України від 04.04.2006 «Про внесення змін до Закону України Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 18.06.1999 строк військової служби в календарному обчисленні становить до 18 місяців.

Як встановлено судом, з 01.08.2010 ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 29.05.2009 Красноперекопським МВГУ МВС України в АР Крим, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) наказом начальника Військового інституту від 01.08.2010 №3 47 зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення по курсантській нормі.

Між відповідачем та Міністерством оборони України 01.09.2011 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обовязки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років.

Наказом начальника Військового інституту від 30.04.2014 №88 ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв'язку із розірванням контракту.

Тобто, відповідач, всупереч вимог ст. 526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно ст. 623 ЦК України повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.

Збитками в даному випадку є витрати, пов'язані з навчанням і утриманням відповідача у ВІТІ, які складаються з різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за період з 01.08.2010 по 30.04.2014.

З наявних в матеріалах справи довідок, розрахунків та списків (а.с. 15 23) слідує, що загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВНЗ складає 37 677,12 грн., з яких витрати, пов'язані з послугами харчування протягом навчання 26 607,56 грн., з речовим забезпеченням 3 523,66 грн., з грошовим забезпеченням 6 948,62 грн., по медичному забезпеченню 597,28 грн.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи фотокопії Гарантійного листа (а.с. 22) слідує, що ОСОБА_2 зобовязувався відшкодувати фактичні витрати, повязані з його утриманням в інституті.

Станом на час розгляду справи відповідачем самостійно не відшкодовано вказану суму витрат та не надано суду доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази на їх підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (код ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 37 677 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.